Соціологія: пер. с англ.

Перцептивний розвиток

Всі людські діти народжуються зі здатністю робити певні перцептивні розрізнення й адекватно відповідати на них (Richards and Light, 1986). Колись переважала думка, що на новонароджену дитину навалюється безліч відчуттів, яким вона неспроможна дати раду. У своїх знаменитих рядках психолог і філософ Вільям Джеймс писав: "Немовля, водночас атаковане через очі, вуха, носик, шкіру, нутрощі, сприймає всю цю навалу відчуттів як одне невиразне квітування барв і гучання звуків" (Games 1890). Сьогодні більшість дослідників поведінки немовляти вже не сприймають ці слова як адекватний опис — навіть новонароджені немовлята реаґують на своє середовище вибірково.

Уже у віці одного тижня вони дивляться на поверхню, покриту якимись візерунками (смугами, концентричними колами, чиїмось намальованим обличчям), значно частіше, аніж на поверхню однотонну, хай навіть помальовану яскравою барвою. До місячного віку ці перцептуальні спроможності ще слабкі й на відстані більше фута всі кольори змазуються. Потім візуальні та слухові здібності дитини починають швидко зростати. У віці біля чотирьох місяців немовля тримає в полі свого зору людину, яка пересувається в межах кімнати. Чутливість до дотику і приємне відчуття тепла властиві від моменту народження.