Соціологія: пер. с англ.

Проблеми реформування системи охорони здоров'я не можна відокремити від того факту, що ми живемо в суспільстві, яке дедалі старіє і в якому частка людей, старших за шістдесят п'ять років, постійно зростає. Водночас проблема соціального значення старіння насправді охоплює набагато ширше коло проблем. Яка нині старість, які вона дає можливості і які утруднення — усе це драматично змінюється.

Тут ми маємо справу з двома суперечливими процесами. З одного боку, старші люди в сучасних суспільствах мають, як правило, нижчий статус і менше влади, аніж було в досучасних культурах. У цих культурах, як і в сьогоднішніх незахідних суспільствах (скажімо, в Індії або Китаї), вважалося, що зі старістю приходить мудрість, і в будь-якій спільноті найстарші люди завжди ухвалювали головні рішення. Сьогодні ж старість здебільшого приносить із собою дещо протилежне. В суспільстві, яке безперервно змінюється, як, наприклад, наше, накопичені знання старших людей часто здаються молодим не дорогоцінним надбанням мудрості, а чимось таким, що вже застаріло й не потрібне.

Проте, з другого боку, нині старі люди набагато менш схильні сприймати старіння як неминучий процес руйнації тіла. Тут ми знову маємо нагоду простежити вплив соціалізації природи. Процес старіння колись усіма сприймався як неминучий вияв руйнівної діяльності часу. Але тепер старіння усе більше й більше не сприймається як щось природне; прогрес у медицині та в харчуванні спричинився до того, що багато з процесів, які приводили до старіння й здавалися неминучими, можуть бути зупинені або пригальмовані. Загалом люди сьогодні живуть набагато довше, аніж ще сто років тому, що стало можливим унаслідок удосконалень у харчуванні, гігієні та медицині (див. таблицю 6.2).

Таблиця 6.2. Середня ймовірна тривалість життя залежно від статі й віку в Сполученому Королівстві

Середня тривалість життя в цій таблиці — це число років, які ймовірно проживе людина. Джерело: Government Actuary's Department. From Social Trends, 1996, p. 130.

Табпиця 6.3. Частка літніх людей або людей похилого віку (понад 65 років) у кількох вибраних країнах __У 1988 р. з перспективою на 2010 р.

Джерело: S. Arber and J. Ginn, Gender and Later Life, 1991, table 1.3, p. 8.

У Британії 1850 р. частка людей, старших за шістдесят п'ять років, становила близько 5 відсотків від усього населення. Сьогодні таких людей уже понад 15 відсотків, і ця частка постійно зростає (див. таблицю 6.3). Середній вік мешканців у Британії зростає вже понад півтора сторіччя. В 1800 р. середній вік був дуже низький, він, певно, не перевищував шістнадцяти років. На початку двадцятого сторіччя він уже піднявся до двадцяти трьох. У 1970 р. дорівнював двадцяти восьми рокам, а сьогодні, либонь, уже перейшов тридцятирічну позначку. Середній вік протягом певного часу і далі зростатиме, якщо не відбудеться якихось великих змін у сучасних демографічних процесах. У 2000 р. він, певно, дорівнюватиме тридцяти п'яти рокам, а на 2030 р. досягне тридцяти семи.

Ми спостерігаємо також неухильне зростання кількості людей похилого віку. Згідно з деякими оцінками, число людей у Британії, що мають вісімдесят п'ять років і більше, до 2000 р. зросте на 50 відсотків від нинішнього рівня і становитиме 1,2 відсотка від усього населення.