Автор: Ґіденс Е. | Рік видання: 1999 | Видавець: Київ: Основи | Кількість сторінок: 726
– (politician) — 1) активний ініціатор, учасник політики, політичного життя; 2) політичний діяч, особа, що ...
Підхід Вебера до стратифікації побудований на теорії Маркса, яку, проте, він модифікує і розвиває. Існують дві головні відмінності між цими двома теоріями.
По-перше, хоча Вебер і поділяє Марксів погляд на те, що клас заснований на об'єктивно заданих економічних умовах, однак він розпізнає значно більше економічних чинників, важливих у формуванні класу, аніж Маркс. Згідно з Вебером, класовий поділ залежить не лише від контролю або відсутності контролю над засобами виробництва, але й від економічних відмінностей, які безпосередньо не пов'язані з власністю. Такі ресурси складаються передусім з професійного вміння та уповноважень чи кваліфікації, завдяки чому визначаються певні види праці і можливості працевлаштування. Люди, зайняті у сфері управління, або професіонали високої кваліфікації заробляють більше і мають сприятливіші умови праці, аніж, наприклад, люди робітничих професій. Учені ступені, дипломи та набуте ними вміння свідчать про їхню кваліфікацію і підвищують "ринкову" ціну порівняно з тими, хто таких свідоцтв не має. На ще нижчому рівні, серед робітників "у синіх комірцях", висококваліфіковані ремісники спроможні заробляти більше, аніж напівкваліфіковані чи зовсім не кваліфіковані.
По-друге, Вебер розрізняє ще два основні аспекти стратифікації, окрім класу. Один він називає "статусом", другий — "партією". Поняття статусної групи він сформулював за аналогією з середньовічним станом, бо німецьке слово (Stand), яке він для цього використав, означає і те, й те.