Соціологія: пер. с англ.

Нерівність між бідними й багатими значно збільшилась у Британії за останні двадцять років. Чи зростання класової нерівності є тією ціною, яку доводиться платити, щоб гарантувати економічний розвиток? Ця думка була особливо популярною в період правління уряду Тетчер. Вважалося, що гонитва за багатством створює економічний розвиток, бо це, мовляв, мотиваційна сила, яка сприяє нововведенням та стимулам. Але було зібрано чимало доказів, які спростовують цю думку. В своїй книжці "Капіталізм як капіталізм" Майкл Елберт (Albert, 1993) порівнює дві моделі підприємництва та економічної організації. Одна, яку він називає "американською моделлю" (але яка застосовна й до Британії), заснована на стихійних ринках та низьких рівнях державної соціальної допомоги і позначена високим ступенем економічної нерівності між бідними й багатими. Другу він називає "Рейнською моделлю", бо в її основу покладено економічну систему того зразка, який має місце в країнах, розташованих на берегах Рейну, в Європі — Німеччині, Швейцарії та Голландії, — хоча ця модель має також багато спільних характеристик із японською та іншими успішними азіатськими економіками.

В рейнській моделі колективні інтереси мають перевагу над індивідуальними. Ці суспільства, не е агресивно індивідуалістичними. Спільноти, до яких належить індивід, чи є вони бізнесовими підприємствами, чи міськими або професійними спілками, розглядаються як визначальний фактор стабільності. Надзвичайно важливо, що країни рейнської моделі є егалітарними суспільствами; відмінності між багатими й бідними тут набагато менші, ніж у Британії або США.

Рейнська модель домоглася більших успіхів, аніж американська, в глобальній економічній конкуренції, стверджує Елберт, і саме значною мірою — завдяки своєму егалітарному характерові. На підтримку Елбертового погляду можна навести аргументацію, побудовану на вивченні практики таких успішних азіатських країн, як Синґапур, Південна Корея і Тайвань за останні тридцять років. Країни з відносно низькою нерівністю загалом процвітали більше, аніж ті, де різниця між багатими і бідними набагато помітніша. Включення бідних людей у ширше суспільство, радше ніж ізоляція їх від нього, наділяє їх засобами, а також волею поліпшити свої економічні спроможності. Проте взаємозв'язок між нерівністю та економічним зростанням залишається темою для дискусій.