Соціологія: пер. с англ.

Фуко мав рацію щодо в'язниць. Навіть сьогодні більшість із них має характерний вигляд, подібний до Паноптикуму. Так само Фуко не помилявся з приводу визначальної ролі нагляду в сучасному суспільстві — питання, яке тепер набуло ще більшого значення через зростаючий вплив інформаційних та комунікаційних технологій. Ми живемо в суспільстві, яке хтось назвав суспільством нагляду (Lyon, 1994), — суспільстві, в якому інформація про наші життя нагромаджується найрізноманітнішими організаціями.

Як зазначалося вище, державні організації зберігають величезні обсяги інформації про нас, від записів про наші дати народження, освіту та посади до інформації про наші доходи, якою користуються для оподаткування, та інформації, що слугує для надання посвідчень водія та розподілу номерів національного страхування. З розвитком комп'ютерів та інших форм електронної обробки даних з'являється загроза проникнення нагляду в кожний куточок нашого життя. Уявіть собі країну з населенням 26 мільйонів громадян, де уряд оперує 2220 базами даних, що містять у середньому 20 файлів на кожного громадянина. Можна подумати, що в цій країні існує диктаторський режим. Насправді — це Канада (Lyon, 1994).

Звуження демократії паралельно з розвитком сучасних форм організації та інформаційного контролю викликало серйозну стурбованість Вебера. Особливо його непокоїла перспектива влади безликих бюрократів. Як може вижити демократія за умови збільшення влади, котру мають над нами бюрократичні організації? Зрештою, стверджував Вебер, бюрократії обов'язково є спеціалізованими та ієрархічними. Особи, наближені до низу організації, неминуче будуть змушені виконувати рутинні завдання, не маючи влади над результатами своєї роботи; влада належить особам на керівній верхівці. Студентові Вебера Роберто Мічелзу (Roberto Michels, 1967) належить вислів з приводу такої втрати влади, що з того часу став популярним: у великомасштабних організаціях і загалом у суспільстві, де домінують організації, існує залізний закон олігархії. Олігархія означає правління небагатьох осіб. Згідно з Мічелзом, перетікання влади до верхівки є просто неодмінним елементом надзвичайно бюрократизованого світу. Звідси й термін "залізний закон".