Автор: Ґіденс Е. | Рік видання: 1999 | Видавець: Київ: Основи | Кількість сторінок: 726
Однією з найяскравіших характеристик економічної системи сучасного суспільства є існування надзвичайно складної системи ПОДІЛУ / ПРАЦІ. Праця поділилася на незліченну кількість різних професій. У традиційному суспільстві незайнятість у сільськогосподарському виробництві означала спеціальність ремісника. Навички ремесла здобувалися протягом тривалого періоду навчання, а робітник переважно виконував від початку і до кінця всі операції виробничого процесу. Наприклад, металіст, який виготовляв плуги, мусив сам кувати залізо, надавати йому форми і складати готові деталі. З розвитком сучасного промислового виробництва більшість традиційних ремесел одразу зникла, звільнивши місце професійним навичкам, що складають частину більш широкомасштабних виробничих процесів. Скажімо, електрик, котрий працює сьогодні у промисловому середовищі, може перевірити і полагодити тільки деякі частини одного типу машини; рештою частин та машин опікуватимуться інші люди.
Контраст у поділі праці в традиційному та сучасному суспільствах вражає. Навіть у найбільшому традиційному суспільстві, поряд з такими спеціалізованими заняттями, як купець, військовий та священик, як правило, існувало не більше двадцяти-тридцяти найголовніших ремесел. У сучасній промисловій системі наявні в буквальному розумінні тисячі різноманітних професій. Перепис населення Великої Британії засвідчив 20 тисяч різних професій та занять у британській економіці. У традиційних спільнотах більшість населення працювала на фермах і в економічному сенсі забезпечувала сама себе. Люди виробляли для себе харчові продукти, одяг та інші необхідні для життя речі. Натомість однією з головних рис сучасного суспільства є неймовірне зростання економічної взаємозалежності. Всі ми залежимо від гігантської армії інших працівників, розсіяних по всьому світу, які створюють товари і послуги, необхідні для нашого життя. За невеликими винятками, переважна більшість людей у сучасному суспільстві не виробляють їжу, яку споживають, не зводять будинків, у яких мешкають, і не створюють матеріальні цінності, якими користуються.