Соціологія: пер. с англ.

У добре відомій праці, опублікованій на початку 1960-х років, стверджувалося, що страйки "відживають своє". Згідно з думкою авторів, тривалі та інтенсивні протистояння є переважно рисами початкових стадій індустріалізації. Оскільки, на думку авторів, порядок переговорів у сфері виробництва вже міцно вкорінився, то страйкова активність спадає (Ross and Hartman, 1960). Щойно цю тезу було проголошено, одразу ж у багатьох західних країнах, включаючи Британію, пройшла хвиля виробничих конфліктів. Визначною рисою страйкової активності у Британії 1960-х — початку 1970-х років було різке зростання числа неофіційних страйків. Здається, що у цей період багато робітників були незадоволені своїми офіційними профспілками не менше, як і своїми працедавцями.

У1980-х — на початку 1990-х років центр страйкової діяльності змістився назад до офіційних профспілок. Водночас рівень страйків у Британії значно знизився, що великою мірою пояснюється політичним та економічним кліматом, у якому тепер опинилися профспілки. Це видається загальною міжнародною тенденцією. За двома-трьома винятками, всі західні країни в цей період відчули послаблення страйкової активності.