Автор: Ґіденс Е. | Рік видання: 1999 | Видавець: Київ: Основи | Кількість сторінок: 726
В офіційному навчальному плані шкіл, окрім розмежування за видами ігор, вже не існує скільки-небудь систематичної диференціації між хлопцями та дівчатами. Водночас існують інші різноманітні "вхідні пункти" розвитку гендерних відмінностей у процесі навчання. Йдеться про вимоги вчителів, шкільні традиції та інші аспекти "прихованого" шкільного розпорядку. Правила, котрими від дівчат вимагається носити сукні чи спіднички, — це один з найочевидніших гендерних стереотипів. Результатом цього е не проста відмінність у зовнішньому вигляді. Через особливості свого одягу дівчата не можуть сісти в невимушеній позі, брати участь у жвавих та рухливих іграх або ж чимдуж бігати. Шкільні тексти для читання також сприяють розмежуванню гендерних образів. Хоча й це становище міняється, та в оповіданнях для початкових класів хлопчики часто зображаються ініціативними та незалежними, тимчасом як дівчатка (якщо такі персонажі існують взагалі) подаються як пасивні створіння, що слухаються своїх батьків. Оповідання, написані спеціально для дівчаток, часто містять елементи пригодницького жанру, однак переважно у формі інтриг чи таємниць у домашньому чи шкільному середовищі. Пригодницькі оповідання для хлопчиків мають ширший діапазон подій, у них зображені герої, котрі подорожують до віддалених місць або ж виявляють повну самостійність в інший спосіб (Statham, 1986).
Протягом років дівчата загалом демонстрували кращі, ніж хлопці, результати в навчанні, аж до середніх класів середньої школи. Далі вони вже відставали: хлопці мали кращі показники на рівнях "О" і "А", а також в університетах. Проте останнім часом у цих тенденціях намітилися зміни. Дівчата в школах Британії почали випереджати хлопців. У 1995 році школи для дівчат посіли п'ять перших місць, а також 14 з найвищих 20 місць у таблиці змагань між школами. Під кінець 1970-х років приблизно однакова кількість хлопців та дівчат одержали п'ять і більше позитивних оцінок на рівні "О". У період між цими роками межа поглибилася: дівчата демонстрували кращі показники на рівнях "О" і "А".
Подібні результати були одержані й в Америці. Там хлопці вдвічі частіше одержують спеціальну освіту і так само вдвічі частіше вибувають із середніх шкіл. Ця відмінність тепер характерна й для вищої освіти. У США молоді жінки частіше від чоловіків вступають до університету, частіше закінчують його і навіть частіше здобувають наукові ступені (Career Opportunities' The Economist, 8 July 1995).
Дехто вважає, що ця зміна відбиває ширшу трансформацію становища чоловіків та жінок у суспільстві. У багатьох сферах чоловікам було кинуто виклик, і традиційна роль чоловіка як годувальника сім'ї певною мірою ослабла. Хлопці зараз менше, ніж раніше, впевнені у виборі мети свого життя (див. розділ 8).
Тендер у сфері вищої освіти
Жіночі організації Британії та інших країн часто вели наступ на статеву дискримінацію у школах і вищих навчальних закладах. У викладацькому складі коледжів та університетів жінок і досі дуже мало. Нині у Британії налічується десь близько 120 жінок-професорів, що становить 4 відсотки від загальної кількості. У 1988 році жінки становили 31 відсоток числа науковців, що працювали за контрактом, однак не більше 7 відсотків повнооплачуваних працівників вузів (Bogdanor, 1990). Частка повнооплачуваних університетських викладачів-жінок зростає, проте й досі залишається на низькому 17-відсотковому рівні. У своїй книжці "Штурм вежі" (1990) Сюзанна Лай та Вірджинія О'Ліері аналізують порівняльну статистику зайнятості жінок у сфері вищої освіти в країнах світу, включаючи Сполучене Королівство, Сполучені Штати, Німеччину, Норвегію, Індію та Ізраїль. У всіх досліджуваних країнах частка студентів жіночої статі у повоєнний період стабільно зростала. У США, Ізраїлі та Норвегії жінки становлять приблизно половину всіх студентів.
Водночас в академічному складі вузів картина набагато похмуріша. У цих країнах жінки становлять лише незначну частку викладачів університетів, а на низькооплачуваних та частково оплачуваних посадах їх непропорційно багато.
Результати порівняльного дослідження становища жінок-викладачів у Британії та Сполучених Штатах показали, що в обох країнах жінки мають більше педагогічне навантаження, ніж їхні колеґи-чоловіки, і зазвичай рідше зайняті в магістратурі та аспірантурі. Значне педагогічне навантаження забирає час, необхідний для досліджень та наукових публікацій, котрі є важливими критеріями для просування по службовій драбині.