Соціологія: пер. с англ.

Нещодавні здобутки

Тривалий час ідеї функціоналістів були, ймовірно, провідною теоретичною традицією в соціології, особливо в Сполучених Штатах. Останніми роками їх популярність почала падати, коли стали очевидними їх вади, хоча вони й досі мають численних прихильників (Alexander, 1985). Багато мислителів-функціоналістів, чого не можна сказати про Мертона, наприклад, Толкот і Парсонс, занадто наголошували на чинниках суспільної цілісності, применшуючи роль тих, що зумовлювали розмежування і конфлікти. Крім того, на думку багатьох критиків, функціональний аналіз наділяв суспільства не властивими їм якостями. Функціоналісти часто стверджують, що суспільство має "потреби" й "цілі", хоча ці поняття наповнюються змістом тільки тоді, коли їх застосовують до окремих осіб. Візьмімо, для прикладу, Мертонів аналіз танцю дощу індіанців гопі. Мертон подає це так: якби ми могли продемонструвати, що цей ритуал сприяє інтеграції культури гопі, ми б пояснили причину його "фактичного" існування, адже, врешті-решт, ми знаємо, що танець насправді не приносить дощу. Це не так, якщо ми не уявимо, що громада гопі "спонукає" своїх членів діяти в такі способи, які "потрібні" для єдності суспільства. Втім, це не відповідає дійсності, оскільки суспільства не наділені силою волі або певними цілями; ці якості мають лиш окремі особи.