Соціологія: 100 питань – 100 відповідей

В рамках макро-соціологічного підходу можна виділити декілька напрямів. Одним з них є функціоналізм. Функціоналісти вивчають, яким чином кожний елемент суспільства сприяє загальному функціонуванню соціальної системи. Загальні поняття, які складають основу функціоналізму, передбачають, що кожна підсистема суспільства існує тільки тоді, коли вона, по-перше, сприяє загальній стабільності функціонування всього соціального організму, по-друге, допомагає досягти певної соціальної мети і, по-третє, відповідає базовим соціальним потребам. І, навпаки, якщо ми не знаходимо чогось в певному суспільстві, ми можемо стверджувати, що соціальний організм не має потреби в існуванні цієї підсистеми. Можна виділити явні і приховані функції соціального явища. Явні функції — це очевидні причини того, завдяки чому існує певне суспільне явище; до прихованих (латентних) функцій відносять менш очевидні, (приховані від очей) причини того, як, на чому базується існування певного соціального явища. Наприклад, чому люди вирішують вечеряти при свічках? Явна функція свічок — давати світло (і можливість людям бачити один одного). Але, якщо освітлення — це все, що було б необхідно, тоді лампи денного світла могли б набагато краще виконати цю функцію. Якщо ми прагнемо зрозуміти, чому дійсно люди обирають вечерю при свічках (навіть коли вони мають можливість користуватися лампами), ми повинні ураховувати латентні функції освітлення за допомогою свічок. Воно символізує романтику і створює особливу атмосферу і настрій.

Основні ідеї функціоналізму були сформульовані Гербертом Спенсером, а пізніше розвинуті Емілем Дюркгеймом, Робертом Мертоном та Толкоттом Парсонсом. З точки зору функціоналістів, суспільство — це нерозривний організм, який складається з частин, елементів, що виконують певні функції. Суспільні процеси і явища можна пояснити, аналізуючи їхні функції в соціальній системі. Роберт Мертон вводить поняття дисфункції , тобто руйнівної функції, і прихованих (латентних) функцій. Значний внесок у розвиток ідей функціоналізму зробив Герберт Спенсер. Він вважав, що соціальні організації створюються саме тому, що вони допомагають задовольнити деякі соціальні потреби. Ті суспільні явища або ті варіанти поведінки, які ми визначаємо як згубні і шкідливі, відзначав Спенсер, насправді дуже часто мають велике практичне значення, є корисними для людей.

Еміль Дюркгейм вважається "батьком функціоналізму". Він виділяє дві важливі причини існування соціального явища:

по-перше, заповнення своєї, особливої суспільної ніші або задоволення соціальних потреб;

по-друге, встановлення і підтримка суспільного устрою.

Дюркгейм також був упевнений в тому, що пояснення будь-яких суспільних явищ або процесів повинно відбуватися на основі як історичного, так і функціонального підходів. Е. Дюркгейм розглядає суспільство як над індивідуальну духовну реальність, що заснована на колективних уявленнях.

Великий внесок в теорію функціоналізму зробив Торстен Веблен, який розмежував явні і латентні функції суспільних явищ і процесів. Згідно Веблену, необхідно не приймати буття за достовірне дане для того, щоб дійсно зрозуміти, чому суспільство підтримує і зберігає існування певних видів поведінки або певних суспільних явищ.

Толкотт Парсонс розвиває теорію структурного функціоналізму. На його думку, існують чотири основні функції соціальної системи: пристосування, досягнення мети, інтеграція і відтворення структури, які забезпечуються різними підсистемами суспільства. Так, всередині соціальної системи функції пристосування забезпечує економічна підсистема, функцію інтеграції — правові інститути і звичаї, відтворення структури — система вірувань, мораль, інститути освіти, виховання та таке інше.

Парсонс визначає суспільство як систему взаємин між людьми, сполучною основою якої є норми І ЦІННОСТІ.