Автор: Макеєв С.О. | Рік видання: 1999 | Видавець: Київ: "Українська енциклопедія" | Кількість сторінок: 344
Соціальні групи, що відповідають ідеальним уявленням людини про сприятливе для неї середовище існування та самореалізації, одержали назву референтних. Походження цього терміна, введеного у науковий обіг Г. Хайманом у 1942 р., пов'язане з буквальним значенням слова "реферування" (просіювання). Мала група, яка немовби "просіює" через себе цінності суспільства і надає індивідові найбільш близькі для нього орієнтири свідомості та поведінки, є референтною. Референтні групи, що визначають зразки поведінки людини, можуть бути реальними або вигаданими, існуючими тепер або в минулому; індивід може належати до них або намагатися стати їхнім членом.
Головна особливість референтних груп полягає в тому, що вони задають такий стиль життя, який людині хотілося б відтворювати у своїй поведінці. Зіставляючи свій стиль життя з вимогами референтної групи, особистість намагається внести до нього корективи, що наближають реальну поведінку до ідеальних зразків. Референтність групи сприяє соціальній адаптації, даючи людині можливість одержати готові зразки поведінки, вироблені та апробовані тими чи іншими групами. Проте в деяких випадках, коли готові шаблони поведінки, взяті з "арсеналу" референтних груп, суперечать вимогам нового соціального оточення індивіда, референтність стає перешкодою для нормальної адаптації. Внаслідок цього, наприклад, багато ранніх шлюбів виявляються невдалими, оскільки референтними для молодого подружжя залишаються сім'ї їхніх батьків і вони намагаються слідувати старим зразкам (поведінки в сім'ї), які окремо можуть бути цілком задовільними, але в новій нуклеарній сім'ї стають джерелом постійних суперечок та конфліктів.
Якщо реальна група е для індивіда водночас і референтною, то це веде до перетворення зовнішнього щодо індивіда нормативного обмеження поведінки на нормативний самоконтроль. Тому людина, що діє врозріз з очікуваннями референтної групи, водночас порушує і свої внутрішні норми моралі та поведінки й опиняється під дією подвійного контролю. Таким чином рефе-рентність малої групи дає їй змогу виконувати і функцію нормативного обмеження, і функцію індивідуалізації загальносоціаль-них норм, здійснювати ефективний контроль, що підсилюється самоконтролем особистості.