Соціологія: навчальному посібнику

Автор: | Рік видання: 1999 | Видавець: Київ: "Українська енциклопедія" | Кількість сторінок: 344

Дивись також:

ЗАСОБИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ

періодичні друковані видання та інші форми розповсюдження інформації, спрямованої на охоплення необмеженого кола осіб, соціальних ...

АПАРАТ

(state machinery; staff, personell, від лат. apparatus — устаткування) — 1) сукупність органів керування, керівництва; ...

ГЛАСНІСТЬ

один з найважливіших принципів демократизму, який полягає у невід'ємному праві кожного громадянина на отримання повної ...

ЧЕТВЕРТА ВЛАДА

"ЧЕТВЕРТА ВЛАДА" (fourth power, від ан. "Fourth Estate" — "четвертий стан", преса) — образне осмислення ...

АГІТАЦІЯ

(agitation, від лат. agitatio — надавання руху) — цілеспрямована усна і друкована діяльність, що має ...

§ 1. Методи збирання соціологічної інформації

Під час організації досліджень велике значення має вибір методу збирання первинної соціологічної інформації. Для двох типів досліджень — теоретичних та прикладних — усі методи збирання соціологічної інформації досить детально викладені в соціологічній літературі. Тому проаналізуємо методи, які застосовують в оперативних дослідженнях та експрес-опитуваннях.

За традицією, громадська думка населення вивчається за допомогою опитувальних методів. Ні аналіз документів, ні спостереження не можуть конкурувати з ними. Не завжди будучи кращими, опитувальні методи залишаються і, очевидно, довго залишатимуться найефективнішими та надійними методами збирання первинної інформації. Одна з причин такого особливого стану опитувальних методів полягає в тому, що вони дають кращі можливості для одержання інформації про факти свідомості опитаних (мотиви, думки, потреби, інтереси, ціннісні орієнтації, установки тощо).

Поширеність опитувальних методів під час проведення оперативних досліджень можна пояснити двома основними чинниками:

1) можливістю віднайти серед різних варіантів опитування порівняно дешевий метод збирання соціологічної інформації;

2) специфічним характером опитування, результати якого звичайно не перевіряються і, як правило, вважаються наперед достовірними.

Специфіка опитувальних методів полягає в тому, що джерелом інформації для дослідника є словесне повідомлення, твердження індивіда. Багато суперечок серед соціологів і психологів викликає проблема достовірності та надійності цієї інформації. Проблема довіри до висловлювань індивіда є дуже складною, і, на жаль, жодний дослідник, очевидно, ніколи не зможе гарантувати повну достовірність одержаної інформації. До інформації, одержаної від індивіда, дослідник повинен ставитися досить критично і завжди перевіряти її за допомогою інших засобів і методів збирання інформації. Головний недолік будь-якого опитування (у вигляді інтерв'ю чи анкети) полягає в тому, що одержані дані не завжди свідчать про справжні думки, переконання, настрої опитуваного, оскільки останній, відповідаючи на запитання, нерідко прагне створити позитивне враження про себе.

Вказуючи на те, які види і різновиди опитувальних методів застосовуються в оперативних дослідженнях і експрес-опитуван-нях, необхідно одразу ж зазначити, що поглиблене (клінічне), неформалізоване (нестандартизоване) та напівформалізоване інтерв'ю ми не розглядатимемо, оскільки вони потребують істотних затрат часу. Увагу зосередимо на всіх видах анкетного опитування та на двох видах інтерв'ю: формалізованому і телефонному.