Соціологія: 100 питань – 100 відповідей

До психологічного напряму в соціології (XIX — початок XX ст.) відносяться ті теорії, які прагнули пояснити суспільство і людину через психологічні феномени. В другій половині XIX століття в психології і психологічному напрямі в соціології чітко визначилися різні підходи до методологічних і теоретичних орієнтацій психологічних досліджень — номіналізм і реалізм. Номіналізм вважає індивіда головним елементом і джерелом діяльності, тоді як реалізм стверджує, що дійсними носіями соціальної реальності є індивідуальні суб'єкти (група, народ, маси, натовп).

Одними з перших концепцій психологічного напряму в соціології були концепції групової поведінки — "психологія народів", "психологія натовпу". Представники "психології народів" (М.Лацарус, X. Штейнталь, В. Вундт) головним суб'єктом історії вважають народ. Кожний народ має свій певний "народний дух", що виявляється в характері, моралі, віруваннях, мові. Будь-яка людина виступає як представник даного народу і має з ним загальні риси. Саме "народний дух" є тим чинником, який об'єднує людей в єдине ціле — народ.

Г. Лебон і С. Сігеле розробили концепцію "психології натовпу". Лебон ототожнює будь-яку спільність людей з натовпом, групою. Поява мас, натовп, на думку Лебона, виступає наслідком таких процесів, як модернізація промисловості, швидка урбанізація і переселення великих груп людей з сіл в міста, розповсюдження засобів масової інформації і посилення їхнього уніфікуючого впливу.

Класифікуючи натовп, він виділяє два типи: гетерогенний (різнорідний) і гомогенний (однорідний). Гомогенний натовп складається з людей, об'єднаних на основі певних загальних ознак або інтересів. Лебон розглядає маси ("натовп") як руйнуючу силу, оскільки вона позбавлена здібності до раціональної діяльності. В натовпі індивідом керує нетерпимість, догматизм, втрата особистої відповідальності за свої дії. В своїй книзі "Психологія соціалізму" (1908) Лебон робить спробу заглянути в майбутнє, осмислити те, що відбудеться, якщо політична влада перейде до мас і натовпу.

Лебон негативно ставиться до соціалістичних ідей. Соціалізм, що переміг, — це колективна трагедія: він породжує епоху руйнувань, анархії і терору, яка з часом зміниться епохою суворого деспотизму і залізного режиму. Частина народу буде приречена на примусові роботи, практично — на рабство. Віддаючи належне передбачливості Лебона, необхідно відзначити і його застереження: потрібно, щоб хоча б одна країна піддала себе випробуванням цього страшного режиму, щоб це стало наукою всьому людству.

• До психологічного напряму в соціології відносять також теорію спадкоємства Г. Тарда. Ідея спадкоємства має давні корені. Про значення спадкоємства для виховання людини писав ще Арістотель, проте розгорнуту концепцію цього психологічного явища дав французький соціолог Г. Тард.

В своїй основній праці "Закони спадкоємства" Тард ставить в центр свого дослідження індивіда, а суспільство він розглядає як продукт взаємодії індивідів. В цьому він убачає принципові розбіжності між суспільством і природою. Органіцизм і еволюціонізм він вважає концепціями, які не можуть пояснити особливості соціальних явищ. На думку Тарда, в основі соціології лежить колективна психологія, яка вивчає відносини нашого "Я" з іншими "Я" і їхній взаємовплив.