Соціологія: 100 питань – 100 відповідей

Історія України, тривалий час позбавленої незалежності, відбилася на специфіці розвитку соціологічної думки, для якої домінуючою були ідеї національної єдності та державності.

З формуванням і розвитком Київської держави відбувались істотні зміни в самій родоплемінній структурі слов'ян, котрі перейшли до союзгілемінних об'єднань зі звичаями та законами "батьків своїх", але вже тут, як зазначав Михайло Грушевський у праці "Нарис історії українського народу", відбувалося формування діалектів і "норовів". Згодом система суспільних відносин розвивається за територіальними, а не кровноспорідненими ознаками. Світоглядна традиція населення Київської Русі трансформувала християнську обрядність і культ на основі власної культури і традицій. У соціальних відносинах, світогляді, наукових уявленнях, у побуті та культурі Київської Русі є чимало проблем, пов'язаних зі специфікою функціонування різноманітних соціальних інституцій, організацій, взаємовідносин між соціально-структурними елементами суспільства. У зв'язку з цим особливий інтерес становлять соціальні норми, що є засобами регуляції діяльності соціальних груп та індивідів.

Найдавнішою є "Стародавня Правда" чи "Правда Роськая", її авторство пов'язують з ім'ям Ярослава Мудрого, який заклав початок формування інституту права. Високий патріотизм проймає всі літературні пам'ятки цих часів: "Слово про закон і благодать" митрополита Іларіона, проповіді митрополита-філософа Климента Смолятича (XI ст.), Кирила Турівського та проповіді архімандрита Серапіона (XII ст.). У світогляді й менталітеті русичів формуються якісно нові ідеологічні, соціально-політичні концептуальні елементи світосприймання, що спирається не лише на віру, а й на раціональне осмислення фактів і подій власної історії. Гуманістичні ідеї несе в собі "Повчання" Володимира Мономаха, котрий заповідає не забувати "убогих", "подавати сироті та вдівцю", не дозволяти "сильним губити людину".

Високою патетикою захисту права людини на життя перейняте "Сказання про Бориса та Гліба", де гнівно засуджуються ті, хто "швидкий на пролиття крові без правди". Серед інших соціокультурних і соціологічних проблем київсько-руської історії примітно вирізняється проблематика соціального статусу жінки в суспільстві.

Соціологічне знання за часів Київської Русі характеризується, по-перше, як своєрідний морально-філософсько-теологічний синкретизм, по-друге, оскільки це був період становлення держави, у тогочасній філософії значну роль відігравало філософське обґрунтування політики, пропозиції щодо різноманітних підходів до розв'язання тих чи інших проблем. Соціологічні уявлення виникають як усвідомлення поступового державного розвитку, осмислення соціально-економічних, політичних проблем.