Соціологія: 100 питань – 100 відповідей

Наприкінці XV ст. в історії України починається козацька доба, яка істотно вплинула на менталітет нації при формуванні народних уявлень про добро, правду, справедливість, систему ідеалів і цінностей, соціальних, державно-політичних, національних, конфесійних та індивідуально-особистісних уявлень про ідеали сили, краси, мужності, здоров'я, справедливості, гідності. В менталітеті українця козак, козаччина — це унікальний, своєрідний соціологічний "ідеалізований об'єкт", вершина в ієрархії цінностей.

Наприкінці XVI ст. створюються масові об'єднання, згуртовані професійно та ідейно — релігійні братства, які займаються спеціалізованими видами діяльності і забезпечують пригнобленому етносу здатність у певних межах виконувати організаційні, виховні, регулятивні функції у системі суспільних відносин, виконувати відповідні соціальні норми на основі системи норм, прав та обов'язків, виробленими у своєму груповому чи етнічному середовищі, застосовувати прийняті санкції у формах заохочення чи покарання.

За умов, коли державна влада належала королеві, магнатству і шляхті Речі Посполитої, а церковна — вищому католицькому духівництву та уніатським владикам, братства прагнули вивільнити свої громади від цих зверхників і набути відносної самостійності в справах самоврядування та можливості контролювати й спрямовувати економічне, релігійне і культурне життя православного люду. Вони надсилали своїх представників до короля, на сейми та собори, відстоювали майнові, політичні та духовні інтереси українців та білорусів, захищали їхнє право займатися ремеслом і торгівлею, створювати свої суди, мати своє громадське майно, скарбниці. Вони засновували й утримували школи, друкарні, шпиталі, обирали за власним розсудом учителів, проповідників, священиків, піклувались про бідних і хворих.

Всі питання життя братств розв'язувались на загальних зборах, а між зборами — виборними старшими братчиками. Отже, братства прагнули стати органами самоврядування в умовах політичного й конфесійного іноземного гноблення. Найстаршим і найвпливовішим було в Україні Львівське Успенське братство, при якому в 1585 р. було організовано школу. Статут школи львівського братства ("Порядок школьний") став зразком для всіх інших шкіл.

Історичне значення мали і книжки, видані львівською братською друкарнею, зокрема панегірична декламація "Просоронима" (1591), збірник педагогічних настанов "Ірже... Іоанна Златоустого... бесіда ізбранная о воспитанії" чад" (1609), у яких прославлялося добре виховання.