Людина і світ: Підручник

Чому ми прагнемо до свободи? Що обмежує нашу свободу? Як пов'язані свобода і відповідальність? Яке суспільство можна вважати вільним?

КОРИСНО ПОВТОРИТИ ПИТАННЯ:

Суспільні відносини, поведінка, що відхиляється від норм, соціальні санкції.

ЦЕ СОЛОДКЕ СЛОВО "СВОБОДА"

Свобода особи в різних її проявах виступає сьогодні найважливішою цінністю цивілізованого людства. Значення свободи для самореалізації людини було осмислено ще в древні часи. Прагнення до свободи, звільнення від пут деспотизму, сваволі пронизує всю історію людства. З особливою силою це проявилося в Новий і Новітній час. Усі революції писали слово "свобода" на своїх прапорах. Мало хто з політичних лідерів і революційних вождів не клявся привести керовані ними маси до справжньої свободи. Але хоча переважна більшість заявляла про себе як про безумовних прихильників і захисників свободи особи, зміст, вкладений у це поняття, був різним.

Категорія свободи є однією з центральних і у філософських шуканнях людства. І як політики забарвлюють це поняття в різні кольори, підкоряючи нерідко його своїм конкретним політичним цілям, так і філософи підходять до його осмислення з різних позицій.

Спробуємо розібратися в розмаїтості цих трактувань.

БУРИДАНІВ ОСЕЛ

Як би не прагнули люди до свободи, вони розуміють, що абсолютної, безмежної свободи бути не може. Насамперед тому, що повна свобода одного означала б сваволю щодо іншого. Приміром, комусь у нічну пору захотілося послухати голосну музику. Включивши на повну потужність магнітофон, людина здійснила своє бажання, вчинила, як хотіла. Але її свобода в даному випадку обмежила право багатьох інших повноцінно відіспатися в нічний час.

Саме тому в Загальній декларації прав людини, де всі статті присвячені правам і свободам особи, в останній, яка вміщує згадку про обов'язки, говориться, що при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна піддаватися тільки таким обмеженням, які мають за свою мету забезпечити визнання і повагу прав інших.

Міркуючи про неможливість абсолютної свободи, звернемо увагу ще на одну сторону питання. Така свобода означала б для людини нічим не обмежений вибір, що поставило б її у вкрай скрутне становище в прийнятті рішення. Широко відомий вислів "буриданів осел". Французький філософ Буридан розповів про осла, якого поставили між двома однаковими і рівновіддаленими від нього оберемками сіна. Не вирішивши, якому оберемку надати перевагу, осел помер від голоду. Ще раніше аналогічну ситуацію описував Дайте, але говорив не про ослів, а про людей: "Поставлена між двома стравами однаково привабливими, людина швидше помре, ніж, володіючи абсолютною свободою, візьме в рот одну з них ".

Абсолютною свободою людина володіти не може. А одне з обмежень тут - права і свободи інших людей.

"СВОБОДА Є ПІЗНАНА НЕОБХІДНІСТЬ"

Ці слова належать німецькому філософу Гегелю. Що ж стоїть за цією формулою, що стала майже афоризмом? Усе у світі підпорядковано силам, які діють незаперечно, неминуче. Ці сили підкоряють собі і діяльність людини. Якщо ця необхідність не осмислена, не усвідомлена людиною, вона є її рабом, якщо ж вона пізнана, то людина набуває "здатність приймати рішення зі знанням справи". У цьому і виражається її свобода волі. Але що ж це за сили, яка природа необхідності? На це питання даються різні відповіді. Одні вбачають тут Божий промисел. Ним визначено усе. У чому ж полягає тоді свобода людини? її немає. "Передбачення і всемогутність Божа діаметрально протилежні нашій свободі. Усі будуть змушені прийняти і неминучий наслідок: нічого ми не робимо за своєю волею, а усе відбувається за необхідністю. Таким чином, ми нічого не робимо за волею, але усе залежить від передбачення Божого",- стверджував релігійний реформатор Лютер. Таку позицію відстоюють прихильники абсолютного приречення. На противагу цьому погляду інші релігійні діячі припускають таке трактування співвідношення божественного приречення і волі людини: "Бог задумав Всесвіт так, щоб все творіння мало б великий дар - свободу. Свобода насамперед означає можливість вибору між добром і злом, причому вибору, даного самостійно, на основі власного рішення. Звичайно, Бог в одну мить може знищити зло і смерть. Але при цьому Він одночасно позбавив би світ і свободи. Світ сам повинен повернутися до Бога, оскільки сам від Нього відійшов".

Поняття " необхідність" може мати й інший зміст. Необхідність, вважають ряд філософів, існує в природі і суспільстві у вигляді об'єктивних, тобто незалежних від свідомості людини, законів. Інакше кажучи, необхідність є вираженням закономірного, об'єктивно обумовленого ходу розвитку подій. Прихильники цієї позиції, на відміну від фаталістів, звичайно, не вважають, що усе у світі, особливо в суспільному житті, жорстко Й однозначно визначено, вони не заперечують наявність випадків. Але загальна закономірна лінія розвитку, що відхиляється випадками в ту чи іншу сторону, усе рівно проб'є собі дорогу. Звернемося до прикладів. Відомо, що в сейсмонебезпечних зонах періодично відбуваються землетруси. Люди, що не знають цієї обставини або ігнорують її, зводячи свої житла в цій місцевості, можуть стати жертвами небезпечної стихії. У тому ж випадку, коли цей факт буде врахований при будівництві, наприклад, сейсмостійких будинків, імовірність ризику різко зменшиться.

В узагальненому вигляді представлену позицію можна виразити словами Ф. Енгельса: "Не в уявлюваній незалежності від законів природи полягає свобода, а в пізнанні цих законів і в заснованій на цьому знанні можливості планомірно змушувати закони природи діяти для певних цілей.