Очевидно, що нас не влаштує наведене в 5.1 тлумачення ритуалу як своєрідної форми нещирої поведінки. Справа не в тому, щирі чи нещирі вираження почуттів у діях, а в складності організації соціального співжиття, що припускає безліч інстанцій, опосередковуючих "крик душі" і його доречне, соціально прийнятне вираження. Однією з таких інстанцій і є ритуал, що породжує ритуалізовану, соціально прийнятну поведінку.
Відомо кілька визначень ритуалу. У багатьох етнографічних працях українською мовою, як вітчизняних, так і перекладних, як синонім до слова ритуал застосовується термін обряд. Нічого поганого в цьому немає. Ми вживаємо обряд як синонім до ритуалу. Однак треба мати на увазі, що обряд—слово досить багатозначне, так що застосування терміна ритуал вважаємо більш точним у технічному розумінні. Етнографи, етнологи, культурантропологи мають на увазі під ритуалом "певні встановлені дії, що здійснюються з метою впливати на дійсність, мають символічний, неемпіричний характер і, як правило, соціально санкціоновані" (Р. Фирт). • Лаконічне і виразне визначення ритуалу дали Р. і К. Берндти: "Обряд, магічний чи релігійний, є стилізованою і символічною дією, яка здійснюється для досягнення визначеної мети у земному житті чи в загробному ".
Антропологу М. Дуглас належить таке визначення: "Ритуали — це певні типи дій, які служать меті вираження віри чи прихильності певним символічним системам ".
Соціологічне розуміння ритуалу має за необхідністю більш загальний характер. Ритуал, за визначенням В.Фукса, це "соціально регульована, колективно здійснювана послідовність дій, що не породжують нової предметності І не змінюють ситуацію у фізичному розумінні, а переробляють символи і ведуть до символічної зміни ситуації".
Тут ритуал — не обов'язково релігійне явище. Визначення, дане В.Фуксом, до речі, може бути віднесене і до бюрократичних організацій у сучасному їхньому розумінні: вони також є строго здійснюваною і колективно регульованою послідовністю дій, що не породжують нічого матеріального, а займаються переробленням символів і "ведуть до символічної зміни ситуації". Адже будь-яке рішення, розпорядження чи дозвіл, отримуваний бюрократичним шляхом, змінює ситуацію лише символічно, як, наприклад, штамп у паспорті про одруження чи дозвіл на отримання десяти тонн дахового заліза на такому-то складі.
Ще одне досить розгорнуте визначення (утім, швидше опис, який, мабуть, вичерпним чином формулює бачення ритуалу для соціологів) належить Дж. і АТеодорсонам: "1. Культурно стандартизований набір дій символічного змісту, здійснюваний у ситуаціях, що передбачаються традицією. Слова і дії, що складають ритуал, визначені дуже точно і дуже мало змінюються, якщо взагалі скільки-небудь змінюються, від одного випадку здійснення ритуалу до іншого. Традиція також визначає, хто може проводити ритуал. У ритуалах часто використовуються священні об'єкти; передбачається, що наприкінці ритуалу його учасники повинні відчувати загальне емоційне піднесення. У випадку, якщо мова йде про магічний ритуал, його учасники вірять, що ритуал сам по собі здатний викликати певні результати — зміни зовнішнього середовища. Релігійні ритуали звичайно символізують фундаментальні вірування і проводяться для того, щоб продемонструвати благочестя і благоговіння. Ритуали також служать посиленню групової єдності, наприклад, націоналістичні ритуали. У період кризи ритуали можуть знімати відчуття тривоги і неблагополуччя. Ритуал потрібно відрізняти від церемонії, яка є більш деталізованою послідовністю дій і включає в себе певну кількість ритуалів. Крім того, церемонія завжди має соціальний характер і її не може проводити одна людина, тим часом як ритуали бувають як колективні, так й індивідуальні. 2. Символічна поведінка, що повторюється у певні періоди часу, виражає в стилізованій явній формі певні цінності чи проблеми групи (або індивідуума). У такому розумінні терміна маленькі і недовго існуючі соціальні групи можуть виробляти ритуали, що не входять у культурну традицію, а є специфічними для даної групи".
