Соціологія культури: Навчальний посібник

Автор: | Рік видання: 2006 | Видавець: Київ: Кондор | Кількість сторінок: 302

8.10. Соціальний розподіл стилів

Вище вже докладно описувалися різні підходи до визначення понять "життєвий стиль", "культурний стиль", "життєва форма" тощо. Однак існує ще один, не теоретичний, але цілком практичний критерій виділення подібних груп, що не збігається з класами, верствами і групами, виділеними відповідно до різноманітних критеріїв соціальної стратифікації. У ході маркетингових досліджень і вивчення споживчого ринку соціологи орієнтуються не на групи в соціальному розумінні, а на агрегати в технічному розумінні слова, тобто на безлічі індивідів, що володіють визначеною ознакою. Уданому разі мова йде про споживчі переваги.

Процедура полягає втому, щоб, виявивши, наприклад, переваги марки сигарет чи певної моделі автомобіля, знайти соціодемографічні ознаки, що передбачають розкрити характерні риси їхнього життєвого стилю і таким чином точно назвати цільову групу, на яку в даному випадку повинен орієнтуватися виробник.

Теоретичною основою подібних досліджень можуть служити концепції життєвої форми чи форми життєвого стилю, але в будь-якому випадку теоретична основа (це, втім, стосується не тільки маркетингових, а й соціологічних і навіть психологічних досліджень у даному напрямку) містить кілька формальних ознак чи ознак формальних властивостей життєво-стильового підходу.

Німецький соціолог Г.П.Мюллер визначає їх таким чином.

Цілісність. Передбачається, що, чи йде мова про життєвий стиль особистості (як у Шпрангера) або групи (як у багатьох інших дослідників), даний життєвий стиль визначає з більшою чи меншою повнотою всі її життєві прояви. Він дає цілісний образ (гештальт) (Gestalt — образ) — позначення деякої конфігурації одиниць (деталей, предметів тощо) чи послідовності подій, що, хоча і складаються з окремих елементів, членів чи приватних процесів, однак сприймаються не як сума складових, а як єдине, виділене з навколишнього середовища ціле. Специфічну "гештальтну" якість ці єдності отримують завдяки своїй структурі, тобто особливому порядку взаємного розташування чи проходження елементів один за одним, чи ж зв'язку елементів між собою, особистості чи групи, який може бути схоплений не тільки в цілому її життя, але навіть у дрібних деталях.

Добровільність. Це украй важливий момент процесу "стилізації" життя. Людина не "приписана" до класу, верстви, соціальної групи, до яких належить за народженням, вихованням, освітою, розміром доходу. Соціально-станові ознаки мають прескриптивний характер. Коли мова йде про життєвий і культурний стиль, завжди в наявності вибір, тому що стиль саме тим і відрізняється від традиції та канону, що дає практикуючому його індивіду можливість вільного вибору.

Характерність. Момент своєрідності, що надає життєвому стилю свого відразу л є ідентифікуючого і безпомилково пізнаваного вигляду. Ознака "характерності" є в переліку рис стилю, пропонованого Г.-П. Мюллером, хоча, по суті, це видається зайвим тому шо характерність передбачається самим визначенням стилю.

Розподіл шансів стилізації Масштаб можливостей стилізації, якими володіє конкретне суспільство, залежить від багатьох факторів, насамперед від його ціннісної і нормативної систем, а також від рівня життя і матеріального добробуту громадян. Чим слабші соцієтальній, інституціональні і ситуаційно специфічні норми та регулятори, тим швидше й очевидніше місце традиційних рольових і ритуальних моделей займають життєві стилі, які конкурують між собою за вільно вибираючого індивіда. З іншого боку, чим виший матеріальний добробут і рівномірніший розподіл благ, ресурсів, можливостей освіти, тим більше альтернатив вибору стилів. Тому, пише Мюллер, "ціннісний і нормативний плюралізм і суспільне багатство є необхідною умовою зростання свободи вибору індивіда і різноманіття пропонуючи себе на вибір життєвих стилів".

Розподіл прагнень до стилізації Так само, як існує розподіл шансів стилізації, існує і розподіл прагнень до стилізації. Останнє може розглядатися і на рівні всього суспільства, і на індивідуальному рівні. Прагнення до стилізації життя та її проявів на суспільному рівні в основному є властивістю середніх верств (у сучасному суспільстві). Як правило, вищі верстви не прагнуть до стилізації життя, очевидно тому, шо вони не відчувають необхідності обмежувати себе "зверху". їхній життєвий стиль демонструє свободу і природну незалежність стосовно суспільних конвенцій, завдяки чому вони без будь-якого насильства над собою залишаються в межах власної традиції. Вони мають у своєму розпорядженні безмежні можливості стилізації, але не виявляють прагнення до неї; їхній стиль — це їхня традиція. Нижчі верстви залишаються такими, якими вони є, зовсім з іншої причини: вони не можуть жити інакше, оскільки постійний тиск матеріальних обставин диктує їм такий спосіб життя, що не залишає можливостей для етилізаційних експериментів.

Прагнення до стилізації на рівні індивідуума також розподіляється нерівномірно на різних етапах життєвого шляху. Найбільш високі як прагнення, так і шанси стилізації в юності й у період дорослості. Навпаки, у старості багато життєвих стилів стають просто фізично і біологічно недоступними, знижується те, що можна назвати стилізаційним темпераментом, соціальні фактори усе більш поступаються місцем біологічним. Так само й у дитинстві можливості і шанси стилізації невеликі, тому що, з одного боку, це період активного впровадження у свідомість дитини моральних норм, що суперечить самій можливості стилізації, з другого боку — її бачення світу обмежене обрієм будинку і школи, що надають дуже вузький репертуар стилізаційних можливостей,

Власне, три перших виділених Мюллером риси стилю передбачаються самим визначенням стилю і включені тільки для того, щоб представлене сукупністю цих рис визначення було досить повним. Дві ж інші характеристики мають принципове значення і заслуговують докладного розгляду.