§ 2. Технології реалізації функцій політичної системи
Сучасна політологічна наука виділяє декілька функцій політичної системи та технології здійснення цих функцій на різних
рівнях наукового аналізу.
Перший рівень — це можливості системи, тобто її дія як елементу свого середовища. Під час взаємодії із суспільством (середовищем) політична система виконує такі головні функції:
• регулююча, тобто управління, координація поведінки індивідів та груп. Вона реалізується за допомогою таких технологій, як: політичне управління; формування громадської думки, маніпулювання нею; прийняття необхідних законів; регулювання заробітної платні та цін, відсоткових ставок та податків; силове придушення антиконституційних дій та ін.;
• мобілізуюча, яка означає, що будь-яка система повинна черпати необхідні для свого функціонування ресурси. Вона робить це через технології формування політичних партій, громадських об’єднань; створення різних фондів і т.п.; прийняття законів про військову або альтернативну службу, оподаткування, інші заходи, спрямовані на мобілізацію талантів та праці людей на виконання завдань, пов’язаних з досягненням поставлених цілей);
• дистрибутивна функція як розподіл політичною системою благ, послуг, інших знаків відміни соціальним групам або окремим особам. Технології6 преференції, нагородження, заохочення та інше. За програмами соціального забезпечення та благодійності направляються гроші незаможним та старим; заходи щодо захисту громадянських прав мають ціллю рівність можливостей; за допомогою відповідних технологій прибутки та податкові міри можуть бути направлені на перерозподіл прибутків від більш заможної частини суспільства до низькооплачуваних верств та ін.;
• реагуюча, за допомогою якої система відповідає на вимоги окремих людей та груп. Технології: виборчих кампаній; вивчення, формування громадської думки, референдуми, діяльність PR та ін.;
• символізуюча, пов’язана з потребою в легітимності та підтримці в ім’я ефективного здійснення своїх функцій. Технології: масової комунікації тощо.
Другий рівень аналізу відображає те, що відбувається в самій системі. При цьому можна виділити функції входу — артикуляції та агрегування інтересів, та функції виходу — нормотворчості, реалізації норм, контролю над нормами, політичної комунікації. Всі ці функції реалізуються за допомогою політичних, соціальних, економічних, адміністративних та інших технологій. Розділити їх можна не завжди, бо вони взаємно переплетені та реалізуються одночасно у поєднанні різних компонентів, форм, методів. Щодо функцій входу, то їхні технології мають бути спрямовані на виконання вимог та підтримки з боку системи, а це виконується за допомогою:
• участі у політичному житті;
• уваги до офіційної інформації;
• поваги до офіційної влади, символіки;
• проведення референдумів, виборів, мітингів, маніфестацій, пікетів, кампаній листів, здійснення звернень, публікацій у ЗМІ;
• матеріальної підтримки, сплати податків, надання послуг системі (безкоштовна праця, військова служба, дотримання законів тп директив тощо).
Таким чином, названі функції реалізуються як за допомогою політичних, так і інших технологій та механізмів діяльності.
Функції виходу називають “урядовими функціями”, тобто функціями розробки правил, засобів їхнього застосування, контролю. Ці функції реалізуються через певні визначені технології, часто закріплені законодавчо та маючи чіткі алгоритми виконання (докладніше вони будуть розглянути трохи пізніше).
Третій рівень. Тут аналізуються функції, що сприяють збереженню та адаптації системи — політичного рекрутування та політичної соціалізації. Для їхньої реалізації використовуються такі технології:
• вивчення, підбору, розстановки, навчання, переміщення, перепідготовки кадрів і т.і.;
придбання знань, вірувань, засобу існування, розуміння та співчуття, властивих саме тому сусп• ільству, де живе людина;
• інтеграція культури в психологічну структуру особистості та її адаптація до певного економічного та соціального середовища.
Слід підкреслити, що співвіднесення тих чи інших технологій з певною функцією політичної системи досить умовно і в чистому вигляді можливо лише теоретично, оскільки на практиці всі вони взаємно переплетені та реалізуються у складних сполученнях соціально-політичних, соціально-економічних, інформаційно-аналітичних та інших підходів.