Постдамська система міжнародних відносин.
Остаточне формування нової конфігурації повоєнних міжнародних відносин довершувалося на Потсдамській конференції лідерів великих держав, що проходила з 17 липня до 2 серпня 1945р. Головною сферою обговорень були європейські справи, насамперед те, що стосувалося всебічного вирішення «німецького питання». Від остан-нього аспекту значною мірою залежали як контури, так і сама сутність повоєнного європейського устрою, що, власне, й підтвердив перебіг подій у наступних кількох десятиліттях.
Ознаки:
• біполярна система контролю;
• розподіл сфер впливу і прагнення до його порушення;
• децентралізація насильства – стабільність на центральному та глобальному рівнях, що підтримується державами і нестабільність на регіональних та субрегіональних рівнях;
• орієнтація глобальної міжнародної системи і регіональних підсистем, на рівні яких вихід з конфліктів залежить перш за все від рівноваги сил в регіоні та чисто внутрішніх факторів;
• неможливість збройних сутичок між супердержавами;
• розпад колоніальних імперій;
• світ перестає бути переважно європоцентриським;
• прискорення суспільно-історичних процесів внаслідок модернізації;
• формування єдиного інформаційно-технологічного простору.
Оцінюючи досягнуті в Потсдамі домовленості, з одно¬го боку, необхідно враховувати, що вони зафіксували об'єктивне співвідношення сил та інтересів — насампе¬ред великих держав — на момент укладання відповідних угод; з іншого боку, не цілком коректним є твердження, що з плином десятиліть вони остаточно втратили свій сенс. Адже територіальний устрій у більшості частин Європи залишається в основному таким, яким його було встановлено в Потсдамі