Автори: Щедрова Г.П., Барановський Ф.В., Новакова О.В., Пашина Н.П. | Рік видання: 2005 | Видавець: Луганськ: вид-во СНУ ім. В.Даля | Кількість сторінок: 170
всесторонне обоснованная система мер, осуществляемых государством в сфере национальных отношений, направленная на реализацию национальных интересов ...
(греч. – разговор, беседа) – способ публичного выражения политических взглядов, мнений, оценок, стилей политического мышления ...
(от греч. aristos – лучший и kratos -власть) – форма правления в государстве и социальный ...
(греч.demos народ, kratos – власть) – народовластие. Но в реальной жизни демократия не является народовластием, ...
термин для обозначения сущности государства в США и Европе 30-х – 70-х гг. ХХ в., ...
Політична владa спирається на державні інститути (здійснюється через діяльність законодавчих, виконавчих та судових інститутів) та передбачає задоволення інтересів великих груп людей.
Політична влада державно-улаштованого суспільства пов'язана з поняттям владної піраміди. Вона складається з вертикальних владних відносин, інститутів та норм, які гарантують збереження та стійкість відносин, розподіл ролей.
У зв'язку з питанням реалізації політичної влади стає питання політичної стабільності в суспільстві. Визнає народ цю владу? Обґрунтована, необхідна ця влада, інакше кажучи, легітимна ця влада чи ні?
Легітимність влади – це стан, коли правочинність даної влади визначають суспільство і міжнародне співтовариство.
Макс Вебер запозичив цей термін із галузі правознавства для типологізації існуючих видів панування та виділив три основних типи легітимності:
1. Традиційний – влада діє заправилами, які склалися традиційно, "бо завжди так було". Традиційні норми розглядаються як нерухомі. Джерело легітимності – традиційна свідомість.
2. Легальний – влада грунтується на визнанні встановлених юридичних норм, що регулюють відносини владарювання і підкорення. Джерело – загальне розуміння норм, встановлених законом.
3. Харизматичний – влада грунтується на вірі мас у особисті здібності політичного лідера. Джерело – особистий авторитет правителя.
На основі порівняння існуючих політичних систем Д. Істон виділив такі типи легітимності:
1. Ідеологічний – влада спирається на переконання або віру людей у правильність тих ідеологічних цінностей, які нею проголошені. Джерело – ідеологічні цінності.
2. Структурний – коли люди цінують механізми і норми існуючої системи влади. Джерело – специфічні політичні структури.
3. Персоналістський – виникає внаслідок морального схвалення народом осіб, що перебувають при владі (перетинається з харизматичним типом).
У реальній політиці ці типи легітимності влади, як правило, доповнюють один одного.
В Україні, як і в усьому пострадянському просторі, сформувався тип владарювання, якому притаманні риси традиційної, харизматичної та раціонально-легальної легітимності.
Проблеми забезпечення легітимності політичної влади в сучасній Україні пов'язані з економічною та соціальною нестабільністю суспільства, що знижує можливості влади.
Категорія "політична влада" – одна з пануючих в політології. Феномен влади передбачає дослідження взаємозв'язку між дією, інститутами та соціальною структурою. У цьому і виявляється багатоаспектність влади.
Рівень дії – здатність суб'єкта діяти у власних інтересах, переслідуючи власні цілі, впливати на хід подій.
Інституціональний рівень – здатність влади надавати повноваження тим або іншим суб'єктам або інститутам, приймати рішення та здійснювати їх на практиці.
Ефективна політична влада повинна забезпечувати захист суспільства і сприяти його розвитку. Стабільність та міцність влади залежать від легітимності.