Загальна теорія політики: Навч. посібник

Автори: , | Рік видання: 2005 | Видавець: РВВ "Вежа": Луцьк | Кількість сторінок: 240

Дивись також:

ГЕОПОЛІТИКА

(від грец. ge - земля і politike - політика) - політологічна концепція, що вбачає в ...

ГЕОПОЛІТИКА

(geopolitics, від гр. geo — Земля і роііtika — політика) — політична концепція, що виникла ...

Тема 27. Геополітика й Україна

Термін "геополітика" в науковий обіг ввів шведський науковець Р. Челлен нг рубежі ХІХ-ХХ століть. В основу концепції геополітики він заклав поєднання п'яти елементів політики: демографполітики, кратполітики, економполітики, соціополітики та геополітики. Р. Челлен геополітику вважав наукою про державу як географічно-соціальний організм, в основі якої лежить феномен простору. Геополітика зводилася на перших порах до встановлення контролю над відповідними територіями.

Політичну географію в сучасному розумінні започаткував німецький географ Ф. Ратцель, який у 1897 р. опублікував монографію "Політична географія". У цій книзі обгрунтовано тезу про те, що держава є організмом, який діє відповідно до біологічних законів. Основні характеристики держави він пов'язував із відповідною територією та її особливостями. Основою успіху держави є територіальна експансія і розширення життєвого простору. Головний висновок полягав у тому, що розвиток величі Німеччини стримують несправедливі кордони. Розвиваючи геополітичні ідеї, американський адмірал А. Мехен у своїх працях головний акцент робить на тому, що від морської могутності значною мірою залежать історичні долі народів.

Значний внесок у розвиток теорії геополітики зробив англійський дослідник X. Маккіндер, який доводив, що баланс сил на початку XX століття змінюється на користь сухопутних держав (хартленда). Його ідеї продовжив німецький професор К. Хаусхофер, увівши в науку нові поняття - "простір і становище", "простір і сила". У "Журналі геополітики" він відстоює думку про те, що, збільшуючи життєвий простір, держава забезпечує свою незалежність від держав-сусідів. К. Хаусхофер відстоював право Німеччини на завоювання нових земель і панування над світом.

Становлять інтерес підходи до розуміння сутності геополітики представника Франції В. Де ля Бланша. На його думку, політична теорія має два аспекти - географічний (навколишнє середовище) та історичний (людина, яка освоює простір). Головною діючою особою геополітики він вважав людину. Під час Другої світової війни активно розробляють ці ідеї американські політологи Н. Спайкмен, В. Стефанссон, Д. Уіслі. Головним для них стало обгрунтування тези про особливу роль Америки у світі. Н. Спайкмен виділяє три головні центри світової потужності: атлантичне побережжя Північної Америки, Європейське побережжя і Далекий Схід. Французький дослідник П. Галлуа активно вводить до геополітичних параметрів проблему розповсюдження ядерної зброї й освоєння космічного простору. Російський геополітик П. Савицький обґрунтував тезу, що Росія не є частиною Європи, а ні продовженням Азії, а виступає самостійною геополітичною реальністю - "Євроазією", яку підтримують більшість сучасних російських фахівців.

По-новому підійшов до геополітичних досліджень професор Істонського університету США С. Хантінгтон. В основу геополітичних реалій він поклав концепцію "зіткнення цивілізацій". Виходячи із багатополярності сучасного світу, він вважає, що поняття "цивілізацій" дає змогу вирізнити сучасні міжнародні, міжрасові й міжрелігійні конфлікти. Хантінгтон виділяє такі основні цивілізації: китайську, японську, індійську, ісламську, західну, православну, африканську, латиноамериканську, буддистську. На його думку, особливість співіснування сучасних цивілізацій полягає у зменшенні ролі західної і росту впливів інших цивілізацій. Загрозою для інших є претензії до Заходу з боку ісламського світу і Китаю. Основним критерієм поділу цивілізацій є етнічність, в основі якої лежать культурні відмінності.

Найбільш теоретично розробленою є концепція американсько-польського аналітика 3. Бжезінського. Крах радянської комуністичної імперії різко порушив цивілізаційне стримування на основі ядерного балансу. У своїй праці "Велика шахівниця" американський аналітик вводить поняття "геостратегічні гравці", під яким розуміє держави, що мають волю і спроможність застосувати за кордоном силу для геополітичних впливів на свою користь. 3. Бжезінський виводить також поняття "геополітичні осі", які визначаються вигідним географічним розташуванням. Політолог виділяє на політичній карті Євроазії п'ять геостратегічних гравців і п'ять геополітичних осей. Основними гравцями є Німеччина, Франція, Росія, Китай та Індія. Україна, Азербайджан, Туреччина, Іран та Південна Корея виступають геополітичними осями, Туреччина та Іран є геостратегічно активними. Україна на євроазійській шахівниці стала геополітичною віссю, тому що сам факт незалежності допомагає трансформувати Росію, яка без України не може бути імперією. Лише від України залежить імперський статус Росії. Україна, на думку 3. Бжезінського, має шанс стати членом НАТО і Євросоюзу тільки за умови здійснення внутрішніх реформ і набуття статусу держави Центральної Європи.

Українська геополітика має суттєве політологічне напрацювання. Основною проблемою осмислення геополітики стала дилема "Схід - Захід" як основний вектор напруженості. Про це свідчать такі яскраві зразки української думки, як "Історія русів", "Історія Малоросії" М. Маркевича, "Де русские народности" М. Костомарова, "Історія України-Руси" М. Грушевського, "Листи до братів-хліборобів" В. Липинського, твори М. Драгоманова, І. Франка та ін. Усвідомлення української само ідентичності відбувалося значною мірою у контексті "Схід - Захід", "Православна Русь - католицька Європа".

Проблеми геополітики значно змінювалися на всіх етапах українського державницького існування. Основною "віссю" геополітики князів Київської Русі був напрям "північ - південь", яку М. Грушевський називав "чорноморською орієнтацією". Київські князі намагалися розбудувати державу "від моря до моря", яка б була частиною греко-візантійського та західного світу. Разом з тим, уже в ті часи Київська держава започаткувала декілька векторів розвитку. Геополітичні устремління Галицько-Волинської держави були переважно західні, князі якої бачили можливість збереження держави за підтримки західних сусідів, але чимало зусиль змушені були тратити на оборону від східних завойовників. Визнанням Галицько-Волинської держави було одержання у 1253 р. князем Данилом Романовичем королівської корони від Папи Римського. Геополітика козацько-гетьманської держави зробила величезний вплив на зовнішню політику багатьох тодішніх держав. Звільнившись героїчною виснажливою боротьбою від Речі Посполитої, Україна погіршила своє геополітичне становище і змушена шукати захисту в московських царів, що призвело в кінці XVIII ст. до втрати незалежності. Багато століть український народ не мав своєї геополітики і змушений виживати під боком сильнішої російської еліти. Цей період М. Грушевський оцінював так: "Україна XIX ст. була відірвана від Заходу, від Європи і обернена лицем на північ". У роки української революції 1917-1920 pp. Україна не змогла утримати суверенітет і аж до 1991 р. перебувала у складі радянської тоталітарної імперії. Вимушеним вектором майже на століття став промосковський.

Розпад Радянського Союзу й поява незалежної України змінили геополітичний простір Європи. Україна стала однією з потужних осей світової геополітики. Геостратегія незалежної України визначається взаємодією і перехрещенням євроазійської, євроатлантичної і чорноморської (південно-східної) парадигм. Незалежна Україна, розташована на перетині найпотужніших центрів світової геополітики, знаходиться у пошуках свого місця у світі, визначення власних національних геополітичних інтересів і зовнішньополітичних пріоритетів.


План

1. Поняття та концепції геополітики.
2. Кардинальні зміни у світовій геополітиці на межі XX і XXI століть.
3. Україна як важлива складова геополітики.


Поняття і категорії: геополітика, концепції геополітики, елементи геополітики, політична географія, територіальна експансія, центри світової потужності, "зіткнення цивілізацій", геостратегічні гравці, геостратегічні вісі, "Євразія", ГУУАМ, Європейський Союз, СНД.


Тематика реферативних завдань

1. Історія розвитку геополітики.
2. Формування геополітичних концепцій.
3. Антопогеографія (Ф. Ратцель).
4. Внесок у розвиток геополітики Р. Геллена.
5. Геополітична історія світу X. Маккіндера.
6. Геостратегії імперій Н. Спайкмена.
7. Геоідеологія нації К. Хаусхофера.
8. Атлантизм і неоатлантизм.
9. Геостратегія радянського тоталітаризму.
10. Мондіалізм новий підхід до історичного й політичного розвитку.
11. Історія геополітичних ідей в Україні. 12.Національні інтереси України й геополітичні реалії 13. Україна як важливий євроазійський гравець.
14. Глобальна стратегія США.
15. Головні геостратегічні гравці за З. Бжезінським.
16. Геостратегія Європейського Союзу.


Проблемні завдання

1. Як співвідносяться національні інтереси та геополітика?
2. Тенденції розвитку геополітичних ідей у демократичних й авторитарних державах.
3. Чому 3. Бжезинський визначає Україну важливою геополітичною віссю?
4. Чи є слов'янський фактор геостратегією для сучасної України?
5. Чи можна вважати сучасне утворення ГУУАМ геополітичним пріоритетом України?
6. У чому полягають основні відмінності між поняттями геостратегія і геополітика?
7. Як Ви розумієте концепцію східно-західної рівноваги України?
8. Чи є спільні інтереси України й Росії в новому геополітичному просторі?
9. Чим різняться поняття "геополітика" і "геостратегія"?
10. Як Ви розумієте поняття 3. Бжезінського "геостратегічні осі"?
11. Що дає Україні політика різновекторності й різноспрямованості?
12. У чому проявляються фактори конфліктності в україно-російських геополітичних стратегіях?


Література

•  Бжезинський 3. Велика шахівниця.- Л.; Івано-Франківськ: Лілея- НВ, 2000.- 236 с
•  Бжезинський 3. Великі перетворення //Політ, думка.- 1999.-№ 1-2.
•  Білоус О. Імперативи стратегії розвитку України в умовах глобалізації// Політ, думка- 2001.-№ 4.
•  Василенко С. Європейський вибір української геополітики // Людина і політика.- 2000.- № 2.
•  Василенко С.Д. Україна: геополітичні виміри в загальноєвропейському процесі.- О., 2000.
•  Врублевський В., Хорошковський В. Український шлях. Нариси: геополітичне становище України та її національні інтереси.- К., 1997.-424 с
•  Гаджиев К.С. Введение в геополитику.- М., 1998. • Гречанінов В. Після розпаду біполярної системи // Політика і час- 2002.-№1.
•  Грищенко Т. Геостратегія постбіполярності (сучасні американські концепції та Україна) // Політ, думка.- 1991.- № 1.
•  Деменко О. Українська геополітика XXI ст.: євроазійство чи євроінтеграція // Людина і політика.- 2004.- № 1.
•  Дергачов О. Геополітичні суперечності та національна безпека // Демони миру та боги війни. Соціальні конфлікти посткомуністичної боротьби.- К.: Політ, думка, 1997.- С. 441-469.
•  Дергачов О. Небезпека як атрибут державності // Політ, думка.- 1997 .-№ 1.
•  Дергачов О. Україна в сучасних геополітичних перетвореннях // Політ, думка.- 1998-№ 2.
•  Дугин А.В. Основы геополитики. Геополитическое будущее.- М., 1997.
•  Канак Ф., Головатий М. Україна у світовому просторі: національне буття і міжнародна відповідальність // Украина в современном пространстве.- К., 2002.
•  Канцелярук Б., Чумак В. Регіональні конфлікти в сучасній геополітиці // Нова політика.-1997.- № 6.
•  Кістяківський Б. Українці і російське суспільство // Філософська і соціологічна думка.- 1992.-№ 1.
•  Круглашов А. Європейська інтеграція: напрями і перспективи // Європа: ідеї та процеси.-Чернівці, 1998.
•  Кудряченко А.І. Геополітичне сходження України: проблеми, сучасний стан, перспективи // Проблеми і перспективи української реформації.- К., 2001.
•  Левандовський В. Україна в геополітичних концепціях першої третини XX століття // Політ, думка.- 1994.- № 3.
•  Лисицін Є. Стратегічне партнерство - поняття сучасне // Віче.- 1999.-№2.
•  Мадіссон В.В., Шахов В.А. Сучасна українська геополітика: Навч. посібник.- К.: Либідь, 2003- 176 с
•  Маркевич М. Історія Малороси.- К.: Вид. дім "Ін Юре", 2003.- 664 с.
•  Мельничук І. Основні геополітичні пріоритети Російської Федерації та позиція російської еліти стосовно України // Регіональні та національні еліти: хто формує політику?- Чернівці: Букрек, 2002.-С 123-131.
•  Михальченко Н.И. Украинское общество: трансформация, модернизация или лимитроф Европы?- К.: Институт социологии НАНУ, 2001.-440 с.
•  Немчинов І. Спокуса "євразійством" // Нова політика.- 1997.-№4.
•  Пирожков С. Україна у геополітичному вимірі: деякі пріоритети // Украина в современном геополитическом пространстве. Приложение № 5 (10) к журналу "Персонал".- 2000- № 2 (56).
•  Пирожков С. Українські пріоритети в геополітиці // Віче,- 2000.- №5, 11.
•  Роль України в новітній історії / Лисяк-Рудницький І.- Історичні есе.-К.: Основи, 1994.-Т. 1.-554 с
•  Романів О. Російщення України: особливості посттоталітарного періоду//Українські проблеми.-К., 1998.-№ 1 (16).
•  Рудич Ф. Україна у геополітичному контексті // Віче.- 1998.— №11.
•  Савицкий П. Континент Евразия.- М., 1997.
•  Салмін О. Росія, Європа та новий світовий порядок // Політ. думка- 1999.- № 1-2.
•  Салтовський О. Геополітичні сюжети в українській суспільній думці (пер. пол. XX ст.) // Політ, думка.- 1996.-№ 7.
•  Самойлов Ф. Російський лібералізм та українське питання // Розбудова держави.- 1998.-№ 11-12.
•  Тихонравов Ю.В. Геополитика: Учеб. пособие.- М.: Инфра-М, 2000.- 267 с.
•  Троян С. Вплив сисгемних трансформацій на політичні процеси та державотворення в Україні // Політологічні та соціологічні студії: 36. наук, пр.- Чернівці: Прут, 2002.- Т. 2.- С 31-39.
•  Украина и Россия в новом геополитическом пространстве (Материалы "круглого стола").- К.: Ассоциация "Украина".- 1995.-158 с.
•  Україна в геополітичному інтер'єрі кінця XX сторіччя: матеріали дискусії // Політ, думка.- 1994- № 3.
•  Україна між Сходом і Заходом.- Лисяк-Рудницький І.- Історичні есе.-К.: Основи, 1994.-Т. 1.- С. 110.
•  Федуняк С. Проблеми безпеки Євразії після завершення "холодної війни" // Політологічні та соціологічні студії: 36. наук, пр.- Чернівці: Прут, 2002- С 257-263.
•  Фомін С Глобалізація та її наслідки для України // Політика і час-2001.-№7.
•  Червак Б. Україна як геополітичний фактор на європейському континенті // Розбудова держави- 1996.- № 11.
•  Ясперс К. Смысл и назначение истории.- М., 1991.