§1. Особливості формування етнополітичної думки в епоху відродження
Перехід до індустріального суспільства, який починається десь з XIV-XV ст, був обумовлений і позначився, перш за все, певними зрушеннями у сфері виробництва, зокрема, винайденням повітряного двигуна, ткацького станка, вогнепальної зброї, компасу тощо. Все це сприяло підвищенню виробництва праці, великим географічним відкриттям, розвитку економічних та торговельних зв'язків як між окремими частинами держави, так і між державами та ін. Надзвичайно велике значення мала поява друкованого слова, тобто винайдення книгодрукування.
Останнє давало можливість тиражувати праці мислителів різних часів і народів, розвивати літературні мови, поширювати знання серед більш
широких верств населення, формувати в межах країни спільні думки, почуття, погляди, цінності, інтереси, спосіб життя тощо. Людство переходило не лише від доіндустріального суспільства, завершувався період його "чисто етнічного" існування. Європейські народи вступали у новий етап - етап національного існування, першими ознаками якого стали формування націй, зародження національної ідеї та націоналізму, створення національних держав тощо.
В силу специфічних історичних обставин найбільш розвинутою і передовою країною на той час стала Італія. Саме їй судилось стати "колискою" феномену, який отримав назву "епоха Відродження" чи "епоха Ренесансу", тобто відродження античної філософської, політичної та культурної спадщини після більш як тисячолітнього забуття. У XIV ст. тут народжується культура гуманізму (від лат. "humanus", "humanitas" -людяний, людяність). її головними рисами були пропаганда ідеалу гармонійно розвинутої людини, індивідуалізму та культурно-духовної спадщини Давньої Греції й Риму. Спочатку в Італії, а потім і в інших країнах Західної Європи відбувається буквально "вибух" інтересу до цієї спадщини, що виявилось в пошуках, перекладанні та виданні живими народними мовами праць давніх мислителів, філософів та істориків, зокрема, Арістотеля, Платона, Сенеки, Сократа, Ціцерона, Геродота, Плутарха, Полібія, Страбона, Фукідіда та інших.
З'являються й праці нового покоління філософів, істориків та письменників, в яких відчувається вплив згаданих мислителів. Це, зокрема, роботи Ж.Боде-на, Леонардо да Вінчі, Н.Макіавеллі, М.Монтеня та багатьох інших.