Вступ до етнополітології: науково-навчальний посібник

Автор: | Рік видання: 1999 | Видавець: Київ: Ін-т економіки, упр. та госп. права | Кількість сторінок: 300

§2. Етнополітичні ідеї Ж.-Ж.Руссо

Важко переоцінити внесок у розвиток політичної та етнополітичн думки одного з найвидатніших філософів і політичних мислителів епс хи Просвітництва Жана Жака-Руссо (1712-1778 pp.). найбільш відомим роботами якого є "Міркування про походження і засади нерівності між людьми" та "Про суспільний договір або принципи політичного права"! Його можна вважати одним із засновників науково-критичного мисленч ня та цивілізаційного принципу. Він одним із перших простежив історію людства, зокрема, зміну його соціальних формувань (сім'я, племя, наг род), виходячи з розвитку засобів виробництва або, говорячи сучасною мовою, "технічної революції", перший етап якої розпочався з винайдення камяної сокири, а другий - обробки металів та землеробства.

Однією з найбільш величних і благородних ідей Ж.-Ж.Руссо була ідея свободи й рівності людини і народів. Досить корисною, особливо для сучасної конфліктології та етноконфліктології, стала ідея походження нерівності як між людьми, так і між народами. Однією з причин такої нерівності французький мислитель вбачав у встановленні власності на землю. її розподілі та фіксації меж і кордонів. Можна по-різному ставитись, але не можна не звернлти уваги на його заклик-застереження: "Від скількох злочинів, війн і вбивств, від скількох нещасть та жахів врятував би рід людський той, хто, висмикнувши кілки і засипавши рів, крикнув би: "Ви загинули, якщо здатні забути, що плоди земні належать всім, а земля - нікому' .

Та найбільшу значимість, за переконанням автора, має висунута Ж.-Ж.Руссо ідея народного суверенітету. На думку французького вченого, суверенітет народу проявляєтья у здійсненні ним законодавчої влади. При цьому: під народом мались на увазі всі громадяни республіки незалежно від їх соціального та етнічного походження. І тільки їх спільна воля, яка є відображенням їх спільних інтересів, може бути сувереном, може керувати державою. І саме цим, за Ж.-Ж.Руссо. обумовлені основні риси й ознаки народного суверенітету: його неподільність та невідчуженість. Виходячи з цього постулату, він наголошував, що будь-який акт суверенітету накладає однакові права і обов"язки на всіх громадян.

За твердженням сучасних західних етнологів та етнополітологів Ж.-Ж.Руссо був одним із засновників концепції націоналізму. Зокрема, Л Снайдер у своїй відомій "Енциклопедії націоналізму' писав, що французький філософ "захищав демократичну форму націоналізму; гуманну за своїм характером "'?' Погоджуючись із такою думкою, слід, тим не менш, зазначити, що то був досучасний тип націоналізму. Під цим терміном мається на увазі, перш за все, відданість, лояльність до короля /імператора, князя), який до Великої Французької революції, попри розглянуті вище думки Дж. Локка, все ще уособлював і державу; і народ.

Політичні та етнополітичні концепції Ж.-Ж.Руссо значною мірою вплинули на суспільну свідомість того періоду, відіграли важливу роль у подальшому розвитку етнополітичних ідей.

Підсумовуючи наведений вище матеріал, автор зазначає, що в епоху Просвітництва успішно розвивались "старі" і народжувались нові етнополітичні думки. Зокрема, йшло формування ідей та концепцій прав людини і народів, народного суверенітету, нації, національної ідеї, національної держави, досучасного типу націоналізму та багатьох інших. Ці та інші ідеї сприяли величезним перетворенням у тогочасному політичному й етнополітичному житті, створенню передумов майбутніх соціальних революцій та національно-визвольних війн, причому не лише в Європі, а й у Північній Америці. Пізніше значна частина цих та інших політичних й етнополітичних ідей увійшла до Декларації незалежності та Конституції США. французької Декларації прав людини і громадянина та інших законодавчих актів, які у багатьох випадках і сьогодні є зразковими, особливо для посттоталітарних держав.