§8. Концепції національності
Варто звернути увагу на те, що в західній науковій літературі поряд із терміном "нація" інколи зустрічається термін "національність" /nationality/. Щоб зрозуміти сутність останнього феномену і його відмінності від першого, звернемося до висновків, зроблених відомими скандинавськими вченими Юргеном Елклітом та Оле Тонсгаар-дом. В своїй досить оригінальній статті "Відсутнгсть націоналістичних рухів" вони, зокрема, писали:"Ми розглядаємо націю як соціальну систему, котра має спільну культуру і котра або зберігає, або збирається створити соціальне і політичне ціле на певній, більш-менш визначеній території. Цю концепцію не слід плутати із концепцією "національності". Національність також є соціальною системою, яка має деякі спільні елементи культури /перш за все спільну історію або деякі національні символи, а також часто спільну мову/ і яка на цих засадах хоче підкреслити свою особливість та бути визнаною як група. Але вона не обов'язково вважає головною метою створення окремого політичного цілого. Якщо існує достатня кількість чинників, кілька національностей можуть разом сформувати націю".155
Приблизно в такому, досить коректному, на наш погляд, ключі тлумачить концепцію національності і Л.Снайдєр. У своїй "Енцикло- І педії націоналізму" він, зокрема, відзначає, що, по-перше, при визначенні національності західні науковці користуються такими чинниками, як спільні територія, мова та історичні традиції. Проте наявність цих чинників зовсім не обов'язкова.
По-друге, термін "національність" може використовуватись в: /а/ конкретному; /б/ абстрактному та/чи /в/ідеальному розуміннях. У конкретному розумінні національність може означати "групу людей, пов'язаних разом певними спільними атрибутами або нерозвинуту і не незалежну /undeveloped and non - independent/ національну групу, яка ще не завоювала національного суверенітету". В абстрактному розумінні під національністю мається на увазі "устремління до об'єднаного існування", а в ідеальному - це означає "ідею групи якогось народу в націях або якість, що об'єднує людей однієї і тієї ж нації". Отже, термін "національність" може мати політичне та/чи культурне значення. Так, наприклад, згідно із політичною концепцією національності, існує швейцарська національність, котра базується на громадянстві швейцарської держави. Згідно із культурологічною концепцією національності, кожний швейцарський громадянин є німецької, французької або італійської національності, тобто належить до тієї чи іншої етнонаціональної спільноти.
При цьому, Л.Снайдер слушно застерігає проти помилок, які зустрічаються при визначенні національності. Зокрема, він підкреслює, що:
1 .Національність не залежить від раси.
2.Національність не залежить виключно від мови. Багато різних націй розмовляють однією і тією ж мовою, а бельгійці розмовляють різними мовами - французькою та фламандською - і не має бельгійської мови.
3."Національність" і "держава" не є синонімічними термінами. Національність може існувати і без національної держави. Так, у часи розподілів/1772-1919 pp./ Польщі як держави не існувало, але існувала польська національність.
4.Національність не є наслідком "світового духу", як твердив Ге-гель.
5.Ідеяпроте, що національність - це "народний дух''/Volksqeist/ є фікцією, вигадкою і помилкою "активних націоналістів".
6.Національність і громадянство не є одним і тим же феноменом.156
Частково погоджуючись із подібними підходами і тлумаченнями національності, автор повинен зробити кілька зауважень. По-перше, вони мало чим відрізняються від підходів і тлумачень, постійно вживаних колишньою радянською і подекуди вітчизняною наукою. По-друге, у XIX - першій половині XX ст. у Західній та Центральній Європі термін "національність" вживався так же часто, як і термін "нація". При цьому "національність" тлумачилась як менш розвинута і менш досконала, а часто і взагалі безперспективна, "неісторична" людська спільнота. Була створена ціла низка теорій, які мали обгрунтувати такі підходи. Справжню мету подібної позиції західної /та й радянської/ науки викрив видатний англійський історик Г.Сетон-Уотсон. За його твердженням, з яким не можна не погодитись, вона полягала у тому, щоб "відмовити деяким спільнотам у статусі "нації".157 І саме цим, на наш погляд, пояснюється той факт, що абсолютна більшість сучасних західних вчених при аналізі етнонаціональних спільнот намагається не вживати термін національність
Проведений аналіз концепцій етнічності й національності та теорій нації дає, на наш погляд, можливість не тільки ознайомитись із станом, напрямками й перспективами етно- і націологічних досліджень на Заході, а й дозволяє значно розширити і поглибити наші знання про ці феномени, допомагає наблизитись до усвідомлення складності й суперечливості етнополітичних процесів, сприяє розумінню їх сутності, характеру та наслідків.