§1. Багатоманітність підходів до визначення етносу
Як вже відзначалось, в західній науці термін "етнічність" /у широкому розумінні/ використовується як збірне поняття для етнічних спільнот будь-якого гатунку та синонім понять "етнос", "народ", "нація", "національність", "етнічна" та "національна група" тощо. Проте, за багатьма своїми ознаками ці спільноти далеко не однакові (Див. схему №10). Найбільшою з них є спільнота, за якою в українській та російській мовах утвердилась назва "етнос" та/чи "народ", а в багатьох західноєвропейських мовах - "народ" та/чи "етнічна група".
Наведемо кілька прикладів найбільш типових визначень етносу. Видатний німецький соціолог Макс Вебер писав: "Ми будемо називати "етнічними групами" /етносами-О.К./ ті людські групи, які підтримують суб'єктивну віру у своє спільне походження... Не має значення, існують чи не існують реальні кровні зв'язки".61
Канадський етносоціолог Деніель Жуто-Лі відзначав, що етнічні групи, тобто етноси, є "сумою всіх тих осіб, які мають спільну етнічність, тобто спільні атрибути" або "даності", зокрема такі, як "біологічна раса та родові зв'язки чи елементи матеріальної культури, способи дій та поведінки".62
Відомий західнонімецький вчений Андрій Білинський підкреслю-
вав, що "народ /у розумінні етносу-О.К./ - біологічна єдність. З цього можна зробити висновок, що народ - природне, біологічне явище, явище, дане природою. Народ - це не будь-яка група людей, а група, поєднана кровними, біологічними зв'язками"'.63
На думку авторів популярної на Заході колективної монографії "Етнічні конфлікти у сучасному світі", етнічна група або етнос - "це така група, члени якої відрізняються від членів інших груп одним або кількома характерними рисами /раса, мова або релігія/ і звичайно відчувають почуття солідарності з іншими членами своєї групи та почуття відмінності від членів інших груп /почуття '"ми - вони"/.6'
Видатний англійський етносоціолог і етнополітолог Ентоні Сміт стверджував, що етнос /тут він вживає французьке слово "ethnie"/ - це спільнота, яка має:
1) спільну назву;
2) низку міфів про спільне походження;
3) певну спільну історичну пам'ять;
4) спільну "історичну територію" або батьківщину, або зв'язок з однією із них;
5) один або кілька елементів спільної культури - мова, звичаї чи релігія;
6) "почуття солідарності між членами спільноти".65
Звичайно, є чимало інших визначень, але й наведених досить для того, щоб зробити деякі узагальнення. По-перше, при визначенні етносів /етнічних груп/ західні вчені користуються майже одним і тим же набором чинників або "індикаторів", головними серед яких є: /а/ біологічні - раса та/чи спільне походження; /б/ культурні - мова, релігія, звичаї', традиції; /в/ історичні - спільність історії, історичної ролі; /г/ психологічні - родова свідомість, спільні почуття тощо.
По-друге, постійним і головним індикатором визначення етносів є спільне етнічне походження людей, котре вважається не стільки реальним, скільки міфічним. По-третє, і це головне, західні вчені розглядають етнічні групи та/чи етноси як суто етнічні спільноти або, перш за все, як етнічні, а потім вже соціальні спільноти.
У колишній радянській, а подекуди і в сучасній вітчизняній науці все якраз навпаки. Етноси та/чи етнічні групи оголошуються соціальними спільнотами, зокрема "соціальними організмами", "соціальними одиницями" тощо. У кращому разі вони вважаються етносоціальними спільнотами. Отже, тут в обох випадках увага концентрується на спільному соціальному походженні членів спільноти, їх соціально-класовій приналежності, соціальних зв'язках, класовій свідомості, інтернаціональних почуттях і таке інше.66
Звичайно, завжди були вчені, які вважали етноси не виключно, не суто соціальними, а головним чином історичними, культурними, географічними, біофізичними, бюсоціальними або етнобіологічними спільнотами. Це, перш за все, М.О.Бердяєв, В.І.Вернадський, Л.М.Гу-мільов та деякі інші.
Відомий російський філософ М.Бердяєв, зокрема, ще 1918 року писав: "Національність /етнос-О.К./ є проблема історична, а не соціальна, проблема конкретної культури, а не абстрактної суспільності". На його думку, "всі спроби раціонального визначення національності ведуть до невдач", бо "ні раса, ні територія, ні мова, ні релігія не є ознаками, котрі визначають національність, хоча всі вони грають ту чи іншу роль в її визначенні". "Національність, - робив він висновок, -таємнича, містична, ірраціональна ,..".67
Як етнобіологічну спільноту, як явище самостійне, а не вторинне розглядав етнос інший російський вчений С.М.Широкогоров. В роботі "Етнос", виданій ще 1923 р. у Шанхаї, він підкреслював: "Етнос - це група людей, котрі розмовляють однією мовою, визнають своє спільне походження, мають комплекс звичаїв, спосіб життя, збережені й освячені традиції та відрізняються від інших подібних груп".68