§5. Національні та етнічні цінності
Автор розуміє, що дослідження і вивчення цих інтересів і цінностей, особливо їх порівняльний аналіз, є надзвичайно складною, але і конче потрібною справою. Адже саме тут народжуються, посилюються й вибухають, або, навпаки, згасають та/чи вирішуються абсолютна більшість сучасних конфліктів і війн. Ці дослідження ускладнюються тим, що і в західній, і особливо у вітчизняній науковій літературі недостатньо розроблено відповідний термінологічний апарат, не завжди задовільними, а подекуди і відсутніми є окремі визначення, некоректно, а часом й спотворено трактуються місце і роль певних цінностей та інтересів, їх співвідношення і взаємовідносини тощо. Тому матеріал цього параграфу базується не стільки на положеннях західних і вітчизняних вчених, скільки на власних підходах і тлумаченнях автора.
Загальновідомо, яку велику цінність для багатьох людей світу становлять ті чи інші цінності, і зокрема, етнічні та/чи націоначьні. Але що таке етнічні й національні цінності? Що у них спільного і чим вони відрізняються одні від одних? Певну відповідь на ці запитання, сподіваємося, дають запропоновані нами визначення.
Національні цінності - це матеріальні й духовні цінності, які нація отримала у спадщину від своєї " етнічної сировини ", тобто цінності тих етнічних та/чи расових спільнот, які об'єднались у націю, а також всі цінності, які були вироблені й накопичені вс'іма її членами протягом спільного існування. Це, перш за все, власна територія, держава чи державне утворення, спільні економічні, соціальні й політичні здобутки, національний генофонд, спільна національна мова і культура (її називають "високою"), спільний спосіб життя, спільні інтереси й цілі, спільна свідомість, психологія, характер, спільні звичаї й традиції, спільна історична пам'ять, спільні міфи й легенди, спільна воля і бажання жити разом, спільна назва тощо.
Етнічні цінності - це споконвічні матеріальні та духовні цінності, створені й накопичені етносом та /чи етнічною групою протягай всього свого існування, котрі передаються із покоління в покоління. Це, перш за все, власна етнічна територія (реальна чи уявна), власна держава (держави) та/чи державне (державні) утворення, власна економічна та екологічна ніша, власний генофонд, власний спосіб життя, власні мова, культура, звичаї і традиції, власна історична пам'ять, власні міфи й легенди, власна етнічна самосвідомість, психологія і характер, власна самоназва, власні аура й пасіонарність тощо.
За переконанням автора у моноетнічних державах національні й етнічні цінності співпадають і вважаються вище класових, що, звичайно, не означає ігнорування останніх. У однонацюнальних поліетнічних державах національні й етнічні цінності не співпадають, як і не співпадають цінності різних етнічних груп. Те ж саме має місце і в багатонаціональних державах, але тут не співпадають ще й цінності різних націй. Все це утворює надзвичайно складну систему співвідношення і взаємовідносин етнічних та національних цінностей і ціннісних орієнтацій, що служить постійним живильним середовищем для різного роду конфліктів.
Зрозуміло, що вартість і ранжировка перелічених вище цінностей для кожної нації й етносу, їх членів і представників можуть бути різними. Людина може шанувати або національні цінності, або етнічні, або і перші, і другі, якщо її предки були представниками різних націй і етносів. Більше того, юна може вважати своїми й шанувати цінності кількох націй і етносів. Слід враховувати також, що людина може змінювати свої ціннісні орієнтації. Трапляються випадки, коли людина стає байдужою і до етнічних, і до національних цінностей. Звичайно, це її особиста справа, але, як правило, в народі таких людей називають "перекотиполем", "безрідними Іванами", "манкуртами" тощо.