Вступ до етнополітології: науково-навчальний посібник

Автор: | Рік видання: 1999 | Видавець: Київ: Ін-т економіки, упр. та госп. права | Кількість сторінок: 300

§6. Класові, етнічні, національні та державні інтереси

Надзвичайно цікавою і важливою є також проблема співвідношення різного роду інтересів, зокрема класових, етнічних, національних та державних. Але це настільки не розроблена, складна і заплутана проблема, що автор вважає за потрібне кожного разу починати з самого початку; тобто із власного визначення згаданих термінів і уточнення їх сутності.

Класові (соціальні) інтереси - це інтереси якогось класу, соціальної групи або страти, які виникають внаслідок їх нерівноправного та/чи неоднакового становища в суспільстві, що обумовлено, головним чином, різним рівнем їх багатства та впливів на політику. Ці інтереси спрямовані, перш за все, або на захист і зміцнення вже досягнутого статусу, або на його поліпшення. Класові інтереси є вужчими за національні і тим більш за вселюдські інтереси. Щодо співвідношення класових і етнічних інтересів, то тут вони часом можуть співпадати (коли виникає "етноклас"), але , як правило, змагаються за свою зверхність. Сьогодні, за слушним твердженням західних вчених, етнічні інтереси взяли гору над класовими.184

Етнічні інтереси - це сукупність специфічних інтересів, притаманних тому чи іншому етносу та/чи етнічній групі. Вони формуються у зв'язку, по-перше, із існуванням у етносів певних особливостей, а по-друге, - нерівноправним та/чи неоднаковим місцем і роллю в суспільно-політичному житті. Етнічні інтереси є реальною причиною поведінки й діяльності етнічних спільнот. Вони спрямовані або на збереження і зміцнення існуючого статусу, або на його поліпшення. У моноетнічних демократичних суспільствах вони співпадають із національ-
ними інтересами і тут не виникає жодних колізій. У поліетнічних і особливо багатонаціональних державах етнічні інтереси можуть вступати у протиріччя і конфлікти з інтересами інших етнічних груп, націй та загальнонаціональними інтересами. Етнічні інтереси можуть мати і міжнародний вимір, оскільки етнос є екстериторіальною спільнотою. У цьому випадку вони можуть вступити у протиріччя і конфлікт з етнічними, національними та державними інтересами інших країн. Інколи ці протиріччя і конфлікти підігріваються політикою "захисту етнічних братів" та використовуються для тиску на інші держави.

Національні інтереси - це не просто сума інтересів різних індивідів, соціальних чи етнічних спільнот, з яких складається суспільство, а узагальнене відбиття їх насущних потреб, їх природна сукупність.1*5 В демократичних моноетнічних та однонаціональних державах, де сформувались політичні нації вони є спільними і вважаються вищими за класові, етнічні та державні. Вони спрямовані на досягнення єдності й територіальної цілісності держави, створення сприятливих умов для розвитку економічних, політичних та духовних сфер життя суспільства. В дво- та багатонаціональних державах, які до того ж є поліетнічними, виникають дивовижні хитросплетення різних інтересів і народжується безліч протиріч та конфліктів. Тут інтереси окремих націй, зокрема, підлеглих, як правило, спрямовані на досягнення політичної незалежності, відокремлення і створення власної держави. Все це пояснює чому: 1) можуть розвалюватись багатонаціональні держави; 2) так важко тут передбачати і врегульовувати етнополітичні конфлікти; 3) у декого виникає спокуса створити "етнічно чисту" державу тощо.
Державними інтересами часто називають будь-які інтереси, які відстоює держава. Але держава своїх власних інтересів не має, адже вона, при всій її важливості, є засобом, інструментом, механізмом забезпечення чиїхось інтересів. Це можуть бути інтереси якоїсь особи (короля, царя, вождя), групи осіб, партії, класу, етнонації, етнічної, релігійної та якихось інших спільнот, що однак видаються за державні. Таке тлумачення державних інтересів, а головне - спроби їх державного забезпечення лише шкодять нації, викликають і загострюють різноманітні конфлікти. І лише у правовому демократичному суспільстві можна говорити про існування справді державних інтересів, однак і в цьому випадку ні сама держава, ні її інтереси не повинні ставитись вище суспільства та його інтересів.

Загалом у західних демократичних державах (Швейцарія, США та деякі інші) етнічні, національні та державні інтереси в основному співпадають, що робить етнополітичну ситуацію в них досить стабільною і живить доцентрові тенденції. Тотаіітарні системи сталінського типу скочувались до протиставлення етнічних, національних та державних інтересів, віддаючи перевагу загальнонаціональним і особливо державним, що підривало етнополітичну стабільність, провокувало різноманітні конфлікти (які заганялись углиб), вело до посилення відцентрових тенденцій (які стримувались силою та/чи загрозою її застосування) тощо. Отже, за висновком автора, у діалектиці етнічних, національних та державних інтересів існує наступна закономірність: чим вищий ступінь їх співпадіння, тим менша імовірність загострення етно-політичної ситуації та/чи дезінтеграції суспільства і навпаки.