Національна безпека України: Навчальний посібник

За співвідношенням ідеалів та історичної дійсності:

• реакційні — стратегія національної безпеки полягає у відновленні колишніх порядків, поверненні територій та інше. Ідеологічним підґрунтям є апелювання, а іноді й маніпулювання історичними фактами;

• консервативні — стратегія національної безпеки полягає у збереженні та укріпленні існуючої системи забезпечення національних інтересів;

• прогресивні — стратегія національної безпеки полягає у здійсненні змін, які на думку авторів Концепції, є позитивними для нації.

За строками і способами досягнення:

• радикальні — такі концепції, які передбачають швидку і всебічну перебудову держави, зміну її внутрішніх і зовнішніх орієнтирів, застосування у разі загрози національним інтересам широкого арсеналу засобів, включаючи ядерну зброю;

• помірні — такі концепції, мета яких полягає у поступовій зміні системи національної безпеки;

• агресивні — передбачають насильницьке втручання у внутрішні справи інших країн, політика яких не відповідає національним інтересам країни-агресора;

• реформістські — обґрунтовують необхідність зміни системи національної безпеки за допомогою реформ, що проводяться державною владою.

Виходячи з положень пункту 17 статті 92 Конституції України, згідно з якими основи національної безпеки мають визначатися виключно законодавством України, пропонується затвердити нову редакцію Концепції національної безпеки України. При чому затвердити саме таким нормативно-правовим актом, яким є закон.

Концепція національної безпеки — основоположний документ, який має стати дороговказом на шляху процвітання і благополуччя самостійної, соборної і незалежної України у XXI столітті. Затвердження Стратегії НБУ у лютому 2007 року, на жаль, не стало етапним моментом у сфері забезпечення безпеки.