Національна безпека України: Навчальний посібник

Для реалізації життєво важливого завдання держави — захисту суверенітету і територіальної цілісності країни створюються сили, засоби й органи, здатні спільними зусиллями виконати це завдання, їх діяльність, об'єднана загальними цілями, завданнями і способами реалізації, базується на єдиній нормативній правовій базі і загальних принципах забезпечення національної безпеки, здійснюється в єдиному стратегічному стилі управління.

Сукупність цих сил, засобів і органів створює систему забезпечення воєнної безпеки України. Вона є найважливішим і єдиним державним механізмом, покликаним реалізовувати прийняті в країні концептуальні погляди і доктринальні установки у області забезпечення воєнної безпеки. Реалізація цього завдання здійснюється через координацію діяльності органів виконавчої і законодавчої влади, органів місцевого самоврядування і громадських об'єднань, окремих громадян відповідно до чинного законодавства.

Основна роль системи забезпечення воєнної безпеки в структурах державної влади і управління полягає в тому, що дана система повинна жорстко пов'язувати національні інтереси, цінності та цілі України з політичним курсом держави, різного роду загрозами воєнного характеру, а також формами і способами їх реалізації переважно політико-військовими і військовими методами.

Система забезпечення воєнної безпеки може мати зовнішній і внутрішній аспекти. З погляду зовнішнього аспекту це перш за все здатність Збройних сил України, інших військ, військових формувань і органів, воєнної інфраструктури та систем розвідувального, контррозвідувального, інформаційного та інших видів забезпечення стримати (запобігти) відкриту військову агресію проти України та її союзників.

З погляду внутрішнього аспекту це будівництво і розвиток такої

воєнної організації держави, яка була б забезпечена реальними економічними можливостями країни.

Система забезпечення воєнної безпеки охоплює практично всі області функціонування суспільства і держави, найважливішими з яких, на думку військових фахівців і науковців, є:

• власне військова область (питання вдосконалення воєнної організації держави, оборонного планування, оперативної і бойової підготовки військ і сил);

• військово-політична область (питання колективної регіональної, зокрема СНД, і глобальної безпеки; миротворчої діяльності);

• військово-економічна область (питання економічного і ресурсного забезпечення військового будівництва, підтримка життєдіяльності військ і сил на рівні, що забезпечує необхідний ступінь бойової готовності та боєздатності, питання формування військового бюджету й розподілу бюджетних коштів);

• військово-соціальна область (питання духовно-етичної підготовки населення до рішення оборонних задач, етико-психологічні проблеми військових колективів, соціальні проблеми військовослужбовців);

• військово-технічна область (питання розвитку фундаментальної науки на користь забезпечення оборони країни, пошукових і прикладних досліджень, базових військових технологій, питання створення, модернізації і утилізації зразків озброєння і воєнної техніки, підготовки спеціальних і науково-технічних кадрів);

• військово-технологічна область (питання розвитку базових військових технологій для вирішення оперативно-стратегія них, оперативних і оперативно-тактичних завдань — вдосконалення систем розвідки і управління військами і зброєю, розвідувально-ударних комплексів і т. д.);

• договірно-правова область (контроль над озброєнням і роззброєнням);

• область військово-технічної співпраці (питання експортного контролю, формування номенклатури експорту озброєння і воєнної техніки, система підготовки кадрів і інші види забезпечення);

• область нормативно-правового забезпечення військового будівництва (вдосконалення і розвиток нормативно-правової бази військового будівництва).

Система забезпечення воєнної безпеки забезпечує поєднання централізованого і децентралізованого управління силами і засобами відповідно до унітарного устрою України, чому відповідає чіткий розподіл повноважень між органами державної влади України, її суб'єктів і органами місцевого самоврядування. Особливе місце в забезпеченні воєнної безпеки посідає процес підготовки і ухвалення упереджуючих рішень по захисту національних інтересів.

Основу системи забезпечення воєнної безпеки складає воєнна організація держави. У її склад входять війська, сили і засоби силових міністерств і відомств України, інші міністерства і відомства, що реалізують заходи організаційного, політичного, правового, соціального, економічного, управлінського, військового і іншого характеру, спрямовані на забезпечення стабільного розвитку держави і суспільства, що гарантують можливість і здатність нейтралізувати загрози у військовій сфері. Виконання цих заходів дозволяє запобігти або припинити зовнішню військову агресію, забезпечити суверенітет, територіальну цілісність, політичну, економічну і інформаційну незалежність держави, подальше здійснення демократичних перетворень відповідно до цілей розвитку і національних інтересів України.

Проте проблема забезпечення воєнної безпеки держави — це не тільки і не стільки питання вдосконалення її воєнної складової. Сьогодні забезпечення воєнної безпеки країни необхідно оцінювати, перш за все, як похідну від рівця розвитку економічної, інформаційної, власне воєнної і технологічної бази держави, системи політичних відносин у суспільстві та ступені його демократичного розвитку, системи міжнародних відносин і структури світопорядку, що склалася, інтеграційних об'єднань різних держав і т.д.

Головним структурним елементом системи забезпечення воєнної безпеки е ЇЇ управлінський компонент: найвищі органи державного й військового управління — Президент України, його Секретаріат, Рада національної безпеки і оборони України, Кабінет Міністрів України і підлеглі йому органи виконавчої влади.

Наступний найважливіший елемент системи забезпечення воєнної безпеки — силовий компонент, що включає в свій склад Збройні сили України, інші війська, військові формування і органи з відповідними системами управління і всебічного забезпечення.

Роль зовнішньополітичних структур в забезпеченні воєнної безпеки полягає в:

• пошуках шляхів ослаблення існуючих або виникаючих міждержавних суперечностей, загострення яких приводить до погіршення військово-політичної обстановки і зростання ступеня воєнної небезпеки;

• налагодженні і зміцненні дружніх зв'язків з державами, які могли б виступити в ролі союзників при агресії, яка може загрожувати Україні;

• локалізації виникаючих конфліктних ситуацій політичними методами.

Роль внутрішньополітичних структур у забезпеченні воєнної безпеки полягає в:

• ефективному проведенні в життя всіх законодавчих актів і рішень уряду з питань оборони країни, військово-патріотичної підготовки населення, забезпеченні успішного проведення заходів у області підготовки економіки і території країни у військовому відношенні;

• здійсненні на практиці соціальної і національної політики, яка сприятиме зміцненню і стабілізації миру.

У забезпеченні воєнної безпеки особливо великою є роль економічних структур. Економіка — головна база потужності держави. Від ЇЇ стану прямо залежить військовий потенціал, що відображає можливості держави містити й удосконалювати збройні сили, підвищувати їх боєздатність, поповнювати навченими кадрами, забезпечувати сучасною зброєю, військовою технікою і всіма видами постачання.

Значну роль в забезпеченні воєнної безпеки країни, особливо внутрішньої, відіграють правові структури, які мають розробляти проекти ефективних законодавчих актів і добиватися неухильного виконання прийнятих законів.

Україна проголосила курс на побудову правової та демократичної держави. І будь-який законодавчий акт, що стосується воєнної безпеки, набуває в цих умовах особливого значення.

Оптимальність же структури системи забезпечення воєнної безпеки досягається за рахунок правильної організації взаємодії її складових частин — елементів системи.