Зовнішня політика України: навчальний посібник

Висока динаміка процесу визнання та встановлення дипломатичних відносин стала досить добрим підґрунтям для розвитку взаємовигідної співпраці між державами, насамперед у двосторонніх відносинах. Встановлення дипломатичних відносин стало лише політичною передумовою розгортання пов- номасштабних двосторонніх відносин, насамперед з к раї нами- сусідами, співпраця з якими була історично випробуваною. У цьому контексті варто відзначити розвиток відносин стратегічного партнерства, перш за все, з Польщею та Російською Федерацією, співпраця з якими, через історичні обставини, охоплювала доволі широку низку питань у багатьох сферах життєдіяльності.

Хоча стратегічне партнерство як таке, не набуло на той час належного теоретичного обґрунтування у вітчизняній політичній науці, на практиці воно стало одним із елементів зовнішньополітичної діяльності держави. З одного боку, виступаючи певним мірилом відносин співпраці, а з іншого — інструментом зовнішньої політики держави. "Зовнішньополітичні зусилля мають бути постійпо спрямовані на те, — зазначалося в "Основних напрямах зовнішньої політики України" — щоб прикордонні держави утворювали навколо України надійну смугу миру і стабільності. В цьому контексті кожна прикордонна держава є стратегічним партнером України" ^*61 . Водночас відносини не з усіма сусідами набули ознак стратегічного партнерства.

*61: {Постанова Верховної Ради України "Про основні напрями зовнішньої політики України". — К., 2 липня 1993 р.}