Історія української преси: Навчальний посібник

Автор: | Рік видання: 1999 | Видавець: Київ: Наша культура і наука | Кількість сторінок: 368

"Дзвін"

Тоді ж, на шостому числі II річника, з наказу начальства київської військової округи припинено й другий літературно-науковий і мистецький ілюстрований журнал, що ставив завданням поширення ідеологічних підстав захисту інтересів робітничих верств суспільства. Був ним місячник "Дзвін", що почав виходити у Києві з 1 січня 1913 р. за редакцією В. Левинського. Тут, побіч із статтями ідеологічного та тактичного характеру, відведено було поважне місце добре підібраному відділу красного письменства з творами ліпших українських авторів. Позбавлений тенденційності, цей відділ разом з тим гармонізував з цілістю ідеологічних основ світогляду, який журнал заступав. Зміст його складався з творів таких письменників як Леся Українка ("Оргія" та інші), В. Винниченко ("По - свій", "Божки", "Молода кров"), Г. Чупринка (спроба драматичного етюду — "Самогубець"), С. Черкасенко ( "Казка старого млина"), М. Вороний, Петро Стах (С. Черкасенко), X. Алчевська (поезії), Ю. Сірий (ескізи) та інші.

Публіцистичний відділ давав чимало матеріалу, що ставив широку програму, висвітлюючи ідеологічне становище в поточному суспільному житті, літературні питання, питання мистецтва тощо. На теми національного і робітничого питання публікувалися тут статті Л. Юркевича (Л. Рибалки), В. Садовського, К. Миргородського та інші. В. Левинський провадив постійний огляд галицько-української політики і робітницького руху в інших країнах. Тут же статті та огляди Д. Донцова ("З українського життя", "Українське студентство і аполітизм").

Своє становище в українському суспільстві визначив "Дзвін" словами Л. Юркевича. Виступаючи проти погляду української одноцілості, що був поширений серед суспільства, підкреслював він, що "ми ще дуже мало думали і говорили про себе, як про головного ворога всяких змагань помирити все суспільство і... зв'язати спільною ідеєю, в тім випадку ідеєю національною".

Виходячи з цього, "Дзвін" звертав увагу на прояви "міщанської ідеології" в українській пресі ("Рада", "Літературно-Науковий Вісник", "Українська Хата"), на її характер та вказував на її небезпеку.

Це становище не могло лишитися без відповіді. Почулися в пресі критичні відгуки, почалася полеміка, але в цілому появлення нового органу зустрінуто було як факт додатній. Зокрема було це підкреслено "Літературно-Науковим Вісником", який писав про тих, що згуртувалися навколо "Дзвону", що вони "мають за собою певні здобутки в нашому громадянстві, налічують чимало видатних своїх робітників, тому і появу їхнього культурного органу можна привітати" (А. Ніковський).

Іншими словами привітали російські журналісти, а в першу чергу марксистсько-більшовицького напрямку на чолі з В. Леніним. Головне вістря його виступів проти "націоналістично-шовіністичного органу", як був ним охрещений "Дзвін", скеровано було в напрямі основної ідеологічної його сили і провідника Л. Юркевича.