Історія української преси: Навчальний посібник

Першим таким органом стає літературний і політичний місячник під назвою "Громадський Друг". Цю назву запропонував був М. Драгоманов, як би нав'язуючи до попереднього "Друга". Він же організував для нього і ту фінансову базу, що дала змогу почати видання. З фінансовою допомогою прийшли "Київська Громада", Олена Пчілка, українці з Одеси, Драгоманов та інші.

Приступаючи до видання, І. Франко і М. Павлик поставили завданням створити часопис типу товстого журналу. Та не так сталося, як гадалося. Появилося всього двоє чисел.

Перше - 13 квітня 1878 р. в шість аркушів друку, в кількості 600 примірників і друге — 11 травня того року.

Серед співробітників, крім М. Павлика, який одночасно був видавцем і відповідальним редактором, і який опублікував тут між іншим свою "Регенщукову Тетяну", оповідання "Юрко Куликів" та вірш "Плачуть сестри ревне", були М. Драгоманов, який дав низку дрібніших нотаток, переважно під різними криптонімами та статтю за підписом К. В. (Кирило Василенко) під заголовком "Пригода Д. Іловайського в Галичині", маленька картина із слов'янської патології та інші, Євген Борисів ("Самогубство російського ряду на Вкраїні", "Дещо про релігійні секти на Україні", "Як живеться українському народу" та інші). Хв. Вовчок, Ф. Василевський (Софрон Круть), що був добровольцем у Сербії, дав більшу працю про Сербію та кілька дрібних нотаток про балканську справу, О. Терлецький, І. Франко (Мирон), що дав низку поезій.

Туг же початок його "Воа Constrictor" та нотатки про життя і побут селянства в Україні і у Франції та інші. Врешті кілька перекладів праць на громадсько-політичні теми та бібліографічні нотатки.

Як було зустрінуто вихід "Громадського Друга", можна довідатися з листів М. Павлика і І. Франка до М. Драгоманова: "Всі лютяться на ч. І "Громадського Друга", — писав М. Павлик, — і настрашилися того, що за нами все більше йде мол одіжі"...

По виході другого числа він же писав: "Самого "Громадського Друга" рвуть та читають: молодіж з прихильності, старі і "народовці" зі злості, а крім того народ"...

Те ж писав І. Франко: "Молодь горнеться до нього ("Громадського Друга"), читає, подає з рук до рук.... Молодіж, котра досить радо горнеться до "Громадського Друга", взяли в крипи, грозять ексклюзіями та арештами всякому, хто з нами перестає" тягнуть по канцеляріях та допрошу ють — но пекло та й годі".

Не обійшлося і без критичних зауважень з боку прихильників, від молоді — віденців, які закидали виданню відсутність виразної програми тощо.

Гірше була справа з передплатою. Повідомляючи Драгоманова про вихід першого числа, М. Павлик подає кількість передплатників на цей час. Було їх... 12. Не ліпше і по виході другого числа: "Таких, що можуть заплатити — 15, — писав він, — іншим треба давати даром"...

Так само писав і Франко: "Передплатників у нас до 15, котрі поплатили по 50 крон або 1 гульден, що дорівнював 10 кронам".

Підбиваючи потім підсумок для цілого видання (разом зі зб. "Дзвін" і "Молот") Павлик зазначав, що з передплати і розпродажу поступило найбільш 100 гульденів.

Обидва числа "Громадського Друга" підпали конфіскаті. Перше — частково, друге — в цілості. У першому сконфісковано було повністю вірш І. Франка (Мирона) під заголовком "Товаришам з тюрми", у двох місцях — статтю М. Драгоманова (К. В.) "Пригоди Д. Іловайського", редакційну дописку до неї та редакційну вставку до статті Ж. Борисіва (Е. Б-ва) "Дещо про релігійні секти на Україні" разом із "Попівським сумлінням", записаним, буцім то з уст народу — сатиричний вірш Анни Павлик.

Друге число підпало конфіскаті за вірш І. Франка "Невольники", оповідання М. Павлика "Регенщукова Тетяна" та за уривок з повісти Золя: "Провина абата Мура" під назвою "Природа церков".

Редактора М. Павлика засуджено на шість місяців гострого арешту. Постало питання перетворення часопису на двомісячні збірники. Ця форма позбавляла від безпосередньої цензури та забезпечувала від можливої конфіскати. Перший такий збірник вийшов під назвою "Дзвін". Появився він замість "Громадського Друга" чч. З і 4, в розмірі 7 друкованих аркушів. Другий під назвою"Молот" — замість чч. 5—7 розміром в 13,75 аркушів друку.

Тут було позакінчувано розпочаті в "Громадському Другові" матеріали та опубліковані нові: І. Франка "Каменярі", "Критичні письма о галицькій інтелігенції", "Література, її завдання і найважніші ціхи" та популярний виклад соціалістичних думок — "Моя зустріч з Олексою" та інші, М. Павлика, Старицького "До мол одіжі", О. Пчілки та інші. Зокрема принесли ці збірники низку розвідок та статей про соціально-економічне становище українського селянства і робітництва.

На "Молоті" видання збірок припинилося. Натомість гурток студентської молоді, що купчилася навколо цих завдань на чолі з І. Франком, задумав видавати двотижневик під назвою "Нова "Основа". До реалізації не прийшло. На перешкоді стали дві причини. Першою була відсутність особи, що взяла б на себе функцію відповідального редактора, зв'язану не тільки з неприємностями поліційними, але й з неприязню з боку ширших кіл, головно старшого громадянства, яке неприхильно дивилося на подібні видання. А серед самих ініціаторів ще не було нікого, хто міг би цю функцію перебрати на себе з огляду на вік (треба було мати не менше 24 роки). Другою причиною було появлення часопису "Батьківщина", що зменшило зацікавлення запроектованим часописом на місцях.