Теорія журналістики: етичні та правові засади діяльності засобів масової інформації : навч. посіб.

Прийнята Комітетом Міністрів 10 липня 2003р. на 848-му засіданні заступників міністрів

Комітет Міністрів, ґрунтуючись на засадах ст. 15.6 Статуту Ради Європи,

вважаючи, що мста Ради Європи — досягти більшої єдності серед її членів з мстою збереження та реалізації ідеалів і принципів, які є їхньою спільною спадщиною;

нагадуючи про зобов'язання держав — членів щодо основного права на свободу вираження та інформації, гарантованого ст. 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі — "Концепція"), що є однією з найважливіших підвалин демократичного суспільства та однією з основних умов його прогресу та розвитку кожного індивідуума;

нагадуючи, що засоби масової інформації мають право інформувати громадськість завдяки праву громадськості отримувати інформацію, у тому числі стосовно питань, що становлять суспільний інтерес, згідно зі ст. 10 Конвенції, і що це є їхнім професійним обов'язком чинити так;

нагадуючи, що права на презумпцію невинності, справедливий суд та повагу до приватного і сімейного життя згідно зі ст. 6 та 8 Конвенції є основними вимогами, які слід поважати у будь-якому демократичному суспільстві;

підкреслюючи важливість висвітлення засобами масової інформації в інформуванні громадськості стосовно кримінального судочинства, аби зробити очевидною стримуючу функцію кримінального права, так само, як і у забезпеченні громадського нагляду за функціонуванням системи кримінального судочинства;

зважаючи на можливо конфліктуючі інтереси, захищені ст. 6, 8 і 10 Конвенції, та необхідність урівноважити ці права, враховуючи факти кожної окремої справи, з належним ставленням до наглядової ролі Європейського суду з прав людини у забезпеченні виконання зобов'язань згідно з Конвенцією;

нагадуючи, до того ж, про право засобів масової інформації та журналістів створювати професійні асоціації, як гарантовано правом на свободу асоціацій за ст. 11 Конвенції, яке є основою саморегулювання у галузі засобів масової інформації;

будучи обізнаним стосовно багатьох ініціатив, виявлених засобами масової інформації та журналістами в Європі заради сприяння відповідальному виконанню журналістської роботи чи то шляхом саморегулювання, чи то співпраці з державними органами на засадах корегуляції;

бажаючи сприяти поінформованому обговоренню захисту прав та інтересів, що виявляються в контексті висвітлення засобами масової інформації кримінального судочинства та належній практиці по всій Європі забезпечення доступу засобів масової інформації до судових розглядів кримінальних справ;

нагадуючи про власну Резолюцію (74) 26 про право на відповідь — стан індивідуума стосовно преси, власну Рекомендацію № R (85) 11 щодо становища жертви в рамках кримінального права та процесу, власну Рекомендацію № R (97) 13 стосовно залякування свідків та прав захисту, а також власну Рекомендацію №R(97) 21 щодо засобів масової інформації та сприяння культурі терпимості;

підкреслюючи важливість захисту журналістських джерел інформації в контексті кримінального судочинства згідно з Рекомендацією № R (2000) 7 про право журналістів не розкривати свої джерела інформації;

беручи до уваги Резолюцію № 2 щодо журналістських свобод та прав людини, прийняту на 4-й Європейській конференції на рівні міністрів з питань політики щодо засобів масової інформації (Прага, грудень 1994 p.), а також Декларацію про майбутню політику стосовно засобів масової інформації, прийняту на 6-й Європейській конференції на ріпні міністрів з питань політики щодо засобів масової інформації (Краків, червень 2000 p.);

нагадуючи, що його рекомендація не має наміру обмежити стандарти, які вже діють у державах — членах з метою захисту свободи вираження;

рекомендує, визнаючи при цьому різноманіття національних правових систем щодо кримінального процесу, аби уряди держав — членів:

1) вжити всіх заходів або посилити їх, якщо вопи вже вжинаються, які вони вважають за потрібне з метою впровадження принципів, доданих до цієї рекомендації" а рамках власних відповідних конституційних положень;

2) широко розповсюдити цю рекомендацію та додані до неї принципи всюди, де належно й у супроводі перекладу;

3) звернути на них увагу судових органів та правоохоронних служб, а також надати доступ до них представницьким організаціям юристів та фахівців засобів масової інформації.

Додаток до Рекомендації Rec (2003) 13

Принципи надання інформації через засоби масової інформації стосовно кримінального судочинства

Принцип 1. Інформування громадськості через засоби масової інформації

Громадськість повинна мати змогу одержувати інформацію про діяльність судових органів та правоохоронних служб через засоби масової інформації. Тому журналісти повинні мати змогу вільно повідомляти та коментувати про функціонування системи кримінального судочинства, і це підпадає лише під ті обмеження, які передбачені наступними принципами.

Принцип 2. Презумпція невинності

Повага до принципу презумпції невинності є невід'ємною частиною права на справедливий суд. Згідно з цим, погляди та інформація стосовно судових процесів, що відбуваються, мають передаватися або розповсюджуватися через засоби масової інформації тоді, коли це не зашкоджує презумпції невинності підозрюваного або обвинуваченого.

Принцип 3. Точність інформації

Судові органи та правоохоронні служби мають надавати засобам масової інформації лише перевірену інформацію або інформацію, яка базується на обґрунтованих припущеннях. В останньому випадку цс має бути чітко вказане засобам масової інформації.

Принцип 4. Доступ до інформації

Коли журналісти законно отримали інформацію в контексті кримінальних судових процесів, що відбуваються, від судових органів або правоохоронних служб, ці органи та служби мають зробити таку інформацію доступною, без дискримінації, для всіх журналістів, які роблять або зробили такий самий запит.

Принцип 5. Шляхи надання інформації засобам масової інформації

Коли судові органи та правоохоронні служби самі вирішили надати інформацію засобам масової інформації в контексті кримінальних судових процесів, що відбуваються, така інформація має бути надана па дискримінаційних засадах і завжди, коли можливо, шляхом прес-релізів, прес-конференцій уповноваженими посадовими особами або подібними санкціонованими засобами.

Принцип 6. Регулярна інформація під час судових процесів

У контексті кримінальних судових процесів, що становлять суспільний інтерес, або інших кримінальних судових процесів, які привернули особливу увагу громадськості, судові органи та правоохоронні служби мають інформувати засоби масової інформації про суттєві власні дії, доки це не перешкоджає тайні слідства та міліцейського розслідування або затримує чи заважає завершенню судового процесу. У випадках, коли кримінальні судові процеси відбуваються протягом довгого часу, таку інформацію слід надавати регулярно.

Принцип 7. Заборона використання інформації Судові органи та правоохоронні служби не повинні використовувати інформацію про кримінальні судові процеси, що відбуваються, у комерційних цілях або з і піною мстою, крім тих, що стосуються кримінального процесу.

Принцип 8. Захист приватного життя в контексті судового процесу, що відбувається

Під час надання інформації про підозрюваних, обвинувачених або засуджених осіб чи інших сторін кримінального судового процесу мас поважатися їхнє право на захист приватного життя згідно зі ст. 8 Конвенції. Особливий захист мас бути наданий сторонам, які с неповнолітніми або іншими вразливими особами, а також жертвам, родинам підозрюваних, обвинувачених або засуджених. У всіх випадках слід особливо зважати на шкідливий ефект, який унаслідок розкриття інформації" що уможливить їхню ідентифікацію, може бути справлений на осіб, які підпадають під цей принцип.

Принцип 9. Право на поправку та право на відповідь Зберігаючи право па вживання інших наявних законних заходів захисту, колений, хто став суб'єктом неправильного або дифамацій ного висвітлення засобами масової інформації в контексті кримінального судочинства, повинен мати право на поправку або відповідь у відповідних засобах масової інформації. Право на поправку мас також реалізовуватися стосовно прес-релізів, що містять невірну інформацію, виданих судовими органами або правоохоронними службами. Принцип 10. Запобігання шкідливому впливу У контексті кримінального судочинства, особливо, коли залучено присяжних засідателів або суд присяжних, судові органи та правоохоронні служби мають утримуватися від оприлюднення інформації, яка тягне за собою ризик значної шкоди справедливості судового розгляду.

Принцип 11. Шкідливе досудове оприлюднення У випадках, коли обвинувачений може продемонструвати, що надання інформації з високою вірогідністю призведе чи вже призвело до порушення його або її права на справедливий суд, він або вона повинні мати дієві правові засоби захисту.

Принцип 12. Допуск журналістів

Журналістів мають допускати па публічні судові слухання та публічні проголошення судових рішень без дискримінації та вимог попередньої акредитації, їх не можна не допускати до судових слухань, якщо і доки громадськість допускається згідно зі ст. 6 Конвенції.

Принцип 13. Доступ журналістів до залів суду

Відповідні органи мають, за винятком випадків, коли це с очевидно нездійсненним, забезпечити в залах суду певну кількість місць, достатню відповідно до попиту, без виключення присутності громадськості взагалі.

Принцип 14. Прямі трансляції та записи в залах судових засідань

Прямі трансляції або записи засобами масової інформації в залах суду не повинні відбуватися, якщо і доки це не с навмисно дозволеним законом або відповідними судовими органами. Такс висвітлення може бути дозволене лише тоді, коли це не несе серйозного ризику недоречного впливу па жертв, свідків, сторін кримінального судового процесу, присяжних або суддів.

Принцип 15. Підтримка висвітлення засобами масової інформації

Оголошення запланованих слухань, зачитування обвинувачень або вироків та іншої інформації, що стосується висвітлення судової діяльності, мають бути доступними для журналістів за допомогою простого запиту до відповідних органів у належні строки, якщо це не є нездійсненним. Журналістам мають дозволяти на иедискримінаційних засадах робити або отримувати копії публічно винесених судових рішень. Вони повинні мати можливість розповсюджувати або передавати ці судові рішення громадськості.

Принцип 16. Захист свідків

Особисті дані свідків не слід розкривати, якщо свідок не дав на це попередньої згоди, встановлення особистості свідка не становить громадського інтересу або свідчення не було раніше надане публічно. Особисті дані свідків ніколи не слід розкривати, коли цс загрожує їх життю або безпеці. Належну повагу слід віддавати програмам захисту свідків, особливо у кримінальних судових процесах проти організованої злочинності або злочинів усередині родини.

Принцип 17. Висвітлення засобами масової інформації виконання судових вироків

Журналістам мас бути дозволено контактувати з особами що відбувають судові вироки у в'язницях, доки це не перешкоджає справедливому адмініструванню правосуддя, правам в'язнів і тюремних службовців або безпеці в'язниці.

Принцип 18 . Висвітлення засобами масової інформації по закінченні судових вироків

Для того щоб не зашкодити реінтеграції у суспільство осіб, які відбули судові вироки, право на захист приватного життя за ст. 8 Конвенції мас включати право на захист особистих даних цих осіб у зв'язку з їхніми попередніми злочинами після закінчення строку судового вироку, якщо вони не дали чіткої згоди на розкриття їхньої особистості, або вони та їхні попередні злочини не становлять знову суспільного інтересу.