Основи журналістики: Підручник

БРИФІНГ (англ. brifing - інструктаж) - коротка нарада для представників друкованих, ефірних та електронних органів масової інформації, на якій спеціально уповноваженими на те особами викладається позиція уряду з певного питання або позиція, узгодженасторонами, що беруть участь у міжнародних переговорах, засіданнях, конференціях, повідомлення про їх хід, про погляди сторін тощо.

Брифінг організовується для передачі інформації журналістам, передбачає виклад інформації, а не роз'яснення проблеми. На відміну від прес-конференції брифінг не передбачає постановки запитань журналістами і відповіді офіційних представників. Часто на брифінгах поширюються прес-релізи, які містять необхідні для журналістів цифрові, фактичні та інші дані.

НОВИЙ МІЖНАРОДНИЙ ІНФОРМАЦІЙНИЙ І КОМУНІКАЦІЙНИЙ ПОРЯДОК - рух у країнах третього світу за подолання інформаційного імперіалізму. Уперше ідея нового інформаційного і комунікаційного порядку була проголошена в 1970-х рр. у низці молодих країн, які нещодавно здобули незалежність, але в процесі розгортання електронної революції зрозуміли, що так ніколи й не зможуть наздогнати високорозвинені країни й назавжди залишаться від них якщо не в політичній, то в інформаційній залежності. Новий рух широко обговорювався в 1976 р. на міжнародній конференції в Найробі (Кенія). У1978р. була ЮНЕСКО створила Комісію Макбрайда, яка доповіла про результати своєї діяльності в1980 р. на Генеральній конференції ЮНЕСКО в Белграді. На конференції була схвалена доповідь "Багатоголосий, але єдиний світ", у якій були обґрунтовані засади нового міжнародного інформаційного та комунікаційного порядку.

Старий порядок репрезентують розвинуті країни Заходу, які завдяки своїй технологічній просунутості сформували в себе інформаційне суспільство. Старий порядок передбачає комерційний підхід до інформації, проголошує новини предметом купівлі-продажу, ототожнює їх із звичайним товаром, який можуть придбати будь-які країни, які мають для цього належні фінансові можливості. Якщо ж вони не можуть цього зробити, то розвинені країни не мають щодо них ніяких зобов'язань, вони самі мусять долати свої труднощі: створювати свій інформаційний продукт, підвищувати грамотність населення з метою перетворення його на споживача новин, засновувати національні та регіональні інформаційні агентства для постачання новин.

Новий порядок передбачає подолання традиційного підходу. В його основі ставлення до інформації як до загального блага, соціального надбання і продукту культури, а не як до предмета торгівлі чи матеріального товару. Комунікації мають бути доступними як повітря чи сонячне світло, усі мають на них рівні права, вони є спільною власністю людства.

Новий міжнародний інформаційний і комунікаційний порядок будується на повазі до комунікативних прав народів, їх гідності й рівності. Народи світу живуть у різних умовах, які є наслідком нерівномірного історичного розвитку, але розвинуті країни мають моральний обов'язок по відношенню до слабороз-винених, вони не повинні перетворювати їх на свої інформаційні неоколонії, а допомогти інформаційному й комунікаційному їх просуванню по шляху прогресу в інтересах спільного розвитку всього людства. Експорт інформаційної продукції і технічних засобів комунікації з розвинутих країн до країн "третього світу"не повинні становити загрозу національним культурам, збереженню їх культурних традицій.

Новий міжнародний інформаційний та комунікаційний порядок опозиційний не лише розвинутим країнам, але й транснаціональним інформаційним корпораціям, які прагнуть підпорядкувати своїм фінансовим інтересам громадян і народи світу, обмежують їх вільний доступ до інформації.

ВНУТРІШНІЙ ГЛЯДАЧ - частина телевізійної аудиторії, яка спеціально запрошена для контактної участі в ток-шоу. Загальна функція внутрішнього глядача подвійна: з одного буку, бути репрезентантом громадської думки перед головними учасниками прогарами, а, з другого боку, своїми оцінками та висловлюваннями впливати на формування громадської думки глядачів, які сидять по той бік екрану. У сучасних інтерактивних передачах на телебаченні внутрішня аудиторія залучається до виконання таких спеціальних функцій, як вираження оцінок змісту почутого оплесками або мовчанням, голосування в студії, постановка запитань головним учасникам дискусії, бліц-виступи в обговоренні головної теми розмови.