Історія України: навч. посіб.

Завдяки перемогам 1648 р. змінився політичний та економічний лад України. На звільненій території було ліквідовано польсько-шляхетську владу й закладалися підвалини унітарної, республіканської за формою правління, національної держави на чолі з гетьманом. Кордон між нею і Річчю Посполитою, згідно з укладеним 25лютого 1649 р. з польським посольством перемир'ям, мав проходити по річках Горинь, Прип'ять та містові Кам'янцю-Подільському, через який польським підрозділам, урядовцям і шляхті переходити заборонялося. Визволена територія поділялася на полки й сотні, де вся повнота влади зосереджувалась у руках гетьмана, а на місцях — полковників, сотників та інших старшин. Військовий штаб гетьмана виконував функції кабінету міністрів і займався організацією держави.

Революція започаткувала нову модель соціально-економічних відносин. Вона ліквідувала, за невеликим винятком, велику й середню земельну власність, фільварково-панщинну систему господарювання й кріпацтво. Частина землі польських магнатів і шляхти перейшла в руки нових господарів — селян, козаків, які могли її продавати, дарувати, передавати в спадщину. Революція відкрила селянам і жителям міст можливість переходу в козацький стан, який тоді мав значні права та привілеї.

Однією з найважливіших справ державного будівництва було військо. На початку Національно-визвольної революції деякі недисципліновані загони діяли на свій лад, були й ватажки, які не хотіли визнавати гетьманського керівництва. Виявивши організаційний хист, Б.Хмельницький зумів з цієї розрізненої маси створити регулярну армію.

Воєнні дії 1648 р. змінили й психологію самого Б.Хмельницького. Переосмисливши уроки минулорічної боротьби, гетьман, за словами відомих українських істориків В.Смолія та В.Степанкова, уперше в історії української суспільно-політичної думки сформулював основні принципи національної державної ідеї. По-перше, у розмовах з королівськими комісарами в лютому 1649 р. було чітко засвідчено право українського народу на створення власної держави в етнічних межах його проживання. В реалізації цього Б. Хмельницький відтепер вбачав основну мету своєї діяльності: "Виб'ю з лядської неволі народ весь руський... А ставши на Віслі, скажу далі ляхам: сидіте, мовчіте, ляхи". По-друге, було висловлено ідею незалежності утвореної держави від влади польського короля. Б.Хмельницький під час його квітневих переговорів у 1649 р. з московським посольством Г. Унковського підкреслював: "А нас Бог від них увільнив — короля ми не обирали і не коронували, і хреста йому не цілували. А вони до нас про це не писали і не присилали, і ми волею Божою цим від них стали вільні". По-третє, було сформульовано положення про соборність Української держави. Як свідчив учасник польського посольства М.М'ясковський, Б.Хмельницький неодноразово наголошував на своєму намірі "відірвати від ляхів всю Русь і Україну", звільнити "з лядської неволі... народ всієї Русі". По-четверте, утворена Українська держава розглядалася як спадкоємиця Київської Русі. Під час переговорів з Г. Унковським Б.Хмельницький відзначав можливість замирення з Річчю Посполитою лише за умови визнання її урядом незалежності козацької України в тих кордонах, що "володіли благочестиві великі князі".

Проте реалізація цих планів утруднювалася через зовнішні та внутрішні обставини. Польський уряд докладав усіх зусиль, щоб продовжити війну і знову заволодіти українськими землями. Татари насторожено сприймали зростання могутності козацької держави й намагалися зупинити цей процес. До того ж внутрішні сили України ще не були консолідовані: виникали суперечки між селянством, з одного боку, і козацькою старшиною та шляхтою — з другого. Усе це спонукало Хмельницького до обережності й поміркованої політики.