Автори: Газін В.П., Копилов С.А. | Рік видання: 2004 | Видавець: Київ: Либідь | Кількість сторінок: 624
неконкурентний тип партійної системи, що складається з представників або членів однієї політичної партії. Існувала в ...
Тоталітарна система у країнах ЦПСЄ проіснувала 40 років і пройшла у своєму розвиткові три етапи.
Перший етап (середина 40 — початок 60-х років) — період формування за зразком радянської моделі основ командно-адміністративної системи, період прискореного, хоча й екстенсивного та малораціонального розвитку економіки. Однак задіяні ресурси та резерви швидко вичерпались.
Другий етап (60—70-ті роки) характеризувався спробами командно-адміністративної системи прискорити економічний розвиток шляхом реформ. Проте економічні реформи, що здійснювалися в усіх соціалістичних країнах, завершилися провалом, оскільки корінні перетворення зачіпали інтереси правлячої партійно-державної номенклатури. Звільняючи економіку від директивного управління, вони руйнували тоталітарну систему — соціалізм, тому їх проведення всіляко гальмувалося, а економічна несвобода позбавляла виробників можливості забезпечити інтенсифікацію "народного господарства". Економічна нестабільність, застій та кризові явища посилювалися.
У 80-тіроки розпочався третій етап, що супроводжувався глибокою економічною та політичною кризою соціалістичної системи. Швидко зростало економічне відставання соціалістичних країн від демократичних. Так, НДР відстала від ФРН на 25 років, Чехословаччина від Австрії — на 35, Болгарія від Туреччини — на 40 років. Серед населення соціалістичних країн наростало усвідомлення необхідності покінчити з тоталітарною системою, як гальмом суспільного прогресу.