Новітня історія країн Європи та Америки (1945-2002 роки) Навч. посібник

Одним із найнебезпечніших проявів конфронтації та протиборства у світі етапи локальні конфлікти, які, по суті, охопили майже всі континенти і являли собою важко контрольовані вогнища можливого переростання "холодної війни" в гарячу, до того ж глобального масштабу. Про те, наскільки вони були небезпечними, свідчить хоча б той факт, що в локальних післявоєнних конфліктах загинуло понад 25 млн чол. Механізм їх зародження за умов світової конфронтації та протиборства простий. У жодній країні світу немає і не може бути однорідного суспільства. Претензії на владу, скажімо, одного соціального прошарку чи впливової групи підпиралися могутністю та підтримкою наддержави. Противники шукали і знаходили підтримку іншої наддержави. Радянським керівництвом ця здебільшого кланова чи родоплемінна боротьба зображалася як національно-визвольний рух, один із трьох потоків, які складають так звані рушійні сили "революційної епохи переходу від капіталізму до соціалізму". Внаслідок цього Радянський Союз був утягнений в численні конфлікти на "палаючому" африканському континенті та в Латинській Америці — в Анголі, Ефіопії, Мозамбіку, Нікарагуа тощо. А вироблені в Радянському Союзі танки стали основою жорстокої влади багатьох диктаторських режимів у світі. Вони складали левову пайку так званої "безкорисливої допомоги".

Досить було комусь із правителів "третього світу" заявити, що він будує соціалізм, як радянське керівництво відразу ж надавало йому "братерську" допомогу, що виражалася в астрономічних сумах, які, звісно, ніхто й ніколи не поверне (із 165 млрд. дол. боргів колишньому СРСР основна маса припадає на країни "третього світу"). Сполучені Штати Америки також не жаліли коштів на підтримку "дружніх" країн (у 1962—1976 pp. допомога США таким країнам сягала 105 млрд. дол.). Багато хто, таким чином, жив за рахунок суперництва гігантів. Країни "третього світу" перетворилися на поле битви між Сходом і Заходом. Саме там, на думку лідерів Сходу і Заходу, мала вирішитися історична доля майбутнього — соціалізм чи демократія.

Унаслідок такого підходу ідеологічна боротьба перемістилася до країн "третього світу", в яких наростали і розгоралися локальні конфлікти. Найбільш небезпечними конфліктами локального порядку були в'єтнамська війна США та афганська авантюра СРСР, де у воєнних діях безпосередньо брали участь збройні сили великих держав. Разом з тим після корейської війни обидві великі держави свідомо уникали безпосереднього бойового зіткнення своїх збройних сил. У цілому ж наростання протистояння на теренах "третього світу" призвело до глобалізації протиборства двох систем, зростання міжнародної напруженості.