Соціологія - Навчальний посібник

За кількістю учасників групи можуть різнитись. Первинною групою, як вважає Норман Гудман, називається група з п'яти-шести осіб. Більші за кількістю членів групи він називає вторинними.

. В основу поділу груп Гудман (як і інший американський соціолог Дженігс) поклав форму зв'язків між членами групи. В малих або первинних групах встановлюються міцні особисті зв'язки, в основі яких лежать соціально-емоційні засади, тоді як у вторинних, великих групах домінують зв'язки, які базуються, в основному, на раціональних принципах'.

Георг Зіммель, аналізуючи роль малих груп у житті організації, прийшов до висновку, що чим більше малих груп в організації, тим результат діяльності організації в цілому вищий. Це теоретичне положення знайшло своє практичне підтвердження в сучасному економічному житті суспільства.

Чому саме малі групи так сильно впливають на ситуацію в суспільстві? Це обумовлено тим, пише соціолог Ян Туровський, що активність учасників малих груп набагато вища, ніж у великих, вторинних групах. Це явище в соціологів дістало назву "закон Ольсона", за іменем автора, який уперше виявив і емпірично його описав.

Звичайно, коли говоримо про активність учасників малих груп, то мусимо зробити застереження — все залежить від роду діяльності, фаху, віку і т. д. учасників цих груп. Учасники малих груп, окрім зв'язків між собою, в своїй організації мають цілу гаму зв'язків із соціальним оточенням поза організацією. Інтерперсональні зв'язки групи з оточенням, визначаються за формулою:

Вже згадуваний нами соціолог Дженігс вважає, що чим менше зв'язків учасників групи з оточенням (умовно, звичайно), тим більше людина концентрує свою увагу на житті своєї організації і своєї групи особливо. Людина, яка багато часу присвячує зв'язкам з іншими організаціями, пише автор, має, як правило, досить велику інформацію про різні сторони життя в суспільстві, але при цьому вона як би "розсіює" свої сили, енергію, можливості в різних організаціях. "Своя" організація в уяві такої людини є однією серед багатьох. Це ж стосується, тільки вже в іншій формі, порівняння зв'язків у малій вторинній групі.

Вторинна група тримається на певних приписах, статутах, програмах і т. д. Співробітники, спираючись на засади раціональності, легко в них входять і з такою ж легкістю виходять. Щоб показати значимість зв'язків у первинній і вторинній групах, Дженігс наводить такий приклад. У малій фірмі працюють кілька чоловік, яких з часом об'єднує товариська симпатія. Мала група, стверджує він, не може існувати саме як первинна група, коли там панує ворожнеча між її учасниками. Коли така ситуація виникає у вторинній групі, вона попри все може функціонувати.

Візьмемо політичну організацію. Між окремими її учасниками може мати місце не лише ворожнеча, а й ненависть. Але є статут, програмні зобов'язання, де почуття "симпатія-антипатія" не враховують. Того, хто несимпатичний, в житті вторинної групи можна з успіхом уникати, що цілком виключено в малій. Звичайно, зазначає Н.Гудман, члени вторинної групи не можуть так тісно взаємодіяти, як це має місце в первинній. "Деякі вторинні групи,— пише він,— з часом набирають змісту первинних. Члени таких груп входять у сферу особистих стосунків, спільно обідають, організовують спільні екскурсії, інші заходи, які не зв'язані з роботою, зустрічаються сім'ями тощо".