Соціологія: пер. с англ.

У 1960-х роках суспільні рухи, що кинули виклик існуючому порядку, наприклад, рухи, пов'язані з контркультурними тенденціями або стилем життя хіпі, порвали також із тодішніми сексуальними нормами. Ці рухи проповідували сексуальну свободу, а винахід контрацептивних таблеток для жінок дав змогу надійно розмежувати сексуальну втіху та дітонародження. Жіночі громади також почали вимагати більшої незалежності від чоловічих сексуальних цінностей, відмови від подвійного стандарту і визнання, що жінки теж мають потребу шукати більшої сексуальної втіхи.

Донедавна було важко напевне сказати, наскільки змінилася сексуальна поведінка від часів дослідження Кінсі. Наприкінці 1980-х років Ліліан Рубін опитала тисячу американців між тринадцятьма й сорока вісьмома роками, намагаючись з'ясувати, які зміни в сексуальній поведінці відбулися за останні тридцять років чи близько того. Згідно з її даними, зміни відбулися неабиякі. Сексуальна активність, як правило, починалася в молодшому віці, аніж у попередньому поколінні; більше того, сексуальна практика підлітків мала тенденцію бути не менш розмаїтою та широкою, ніж практика дорослих. Подвійний стандарт іще існував, але не такий значний, як раніше. Однією з найважливіших перемін було те, що жінки стали сподіватися й активно шукати втіхи у сексуальних взаєминах. Вони хотіли її одержати, а не тільки дати — явище, яке, на думку Рубін, матиме великі наслідки для обох статей.

Жінки почуваються тепер сексуально розкутішими, аніж колись. Але, досягши такого поступу, схвалюваного більшістю чоловіків, вони стали набагато вимогливіші, й це багатьом чоловікам прийняти важче. Чоловіки, з якими розмовляла Рубін, часто казали, що вони "почувають себе неадекватно", бояться "зробити щось не так" і вважають "неможливим задовольнити сучасну жінку" (Rubin, 1990).

Чоловіки почувають себе неадекватно? Хіба не суперечить це тому, чого можна було б сподіватися? Адже в сучасному суспільстві чоловіки й далі домінують у більшості сфер і загалом ставляться до жінок набагато брутальніше, аніж ті до них. Така брутальність має на меті утвердити й надалі свою владу і контроль над жінками. Проте багато авторів почали твердити, що маскулінність — це ще й тягар, а не тільки певна винагорода. Надмір чоловічої сексуальності, додають вони, це для них радше якийсь примус, а не джерело втіхи. Якби чоловіки перестали застосовувати свою сексуальність як засіб контролю, виграли б не тільки жінки, а й вони самі.