Соціологія: пер. с англ.

Як зазначалося раніше, однією з найяскравіших рис британської політики наприкінці 1970-х — протягом 1980-х років був вплив політичних ідей, пов'язаних з пані Тетчер. Які ж були джерела тетчеризму? Чим тетчеристи "взяли" таку значну частину британського електорату? Можна просто подумати, що політика, котру проводив уряд пані Тетчер, була однозначно виваженою і послідовною. Однак у дійсності було інакше. Тетчеризм мав свої напрямки діяльності, проте вони зводилися здебільшого до досить довільного переліку програм та ініціатив. Декотрі з них приймалися з прагматичних міркувань, тимчасом як інші видозмінювалися або врешті-решт узагалі відкидалися (Riddell, 1985; Ravanagh, 1987).

Під час першого терміну перебування при владі пані Тетчер базувала свою політику на монетаризмі. Контроль за пропозицією грошей вважався ключем до зменшення інфляції та раціонального управління економікою. Проте, як виявилося, досягти поставлених цілей монетарного контролю було неможливо, тож від монетаризму довелося значною мірою відмовитися. Після виборів 1983 року ідеї тетчеризму в економіці було підтримано процесом приватизації державних компаній. Значний ефект дав продаж акцій фірм "British Telecom", "British Gas", "British Steel", "British Airways" та "British Petroleum",

Вважається, що приватизація має ряд переваг. Вона здійснюється з метою відродження здорової економічної конкуренції замість украй ускладнених та неефективних бюрократичних структур, скорочення державних видатків і припинення політичного втручання в процес прийняття управлінських рішень.

Політика приватизації, що її започаткувала пані Тетчер, мала довготривалий вплив. Спочатку їй відчайдушно протидіяла Лейбористська партія. Проте згодом лейбористи переглянули свої непримиренні погляди і погодилися з невідворотністю більшості напрямків приватизації.

"З леді не жартують!" — проголосила пані Тетчер в одній із своїх найвідоміших промов. Імовірно, найсильнішою стороною тетчеризму були особистість і моральні якості самої пані Тетчер. її войовничі погляди не подобалися багатьом виборцям, однак її поважали як національного лідера. Відмова пані Тетчер поступитися під час окупації Арґентиною Фолклендських островів була яскравим виявом цих якостей, а її чільна роль в уряді зросла в результаті рішучого звільнення тих членів кабінету, котрі не поділяли її поглядів.

Проте після блискучої перемоги на виборах 1987 року популярність пані Тетчер серед електорату почала різко падати. Головними причинами цього були несхвальне ставлення до подушного податку (Poll Tax) (податок не з доходу чи власності, а "з голови"), суперечливі погляди пані Тетчер на роль Британії у Європейській Співдружності та початок спаду економіки. Незадоволення членів Консервативної партії своїм лідером досягло такого рівня, що коли Майкл Гезлтайн у листопаді 1990 року став альтернативним кандидатом, він зміг у повторному турі голосування відвоювати у неї 15 відсотків голосів, необхідних для безперечної перемоги. Старші колеги умовили пані Тетчер вийти на цьому етапі із змагання, і новим лідером консерваторів та прем'єр-міністром країни став Джон Мейджор (Kingdom, 1991).