Автори: Подольська Є.А., Подольська Т.В. | Рік видання: 2009 | Видавець: Київ: Інкос | Кількість сторінок: 352
(political action, від лат. actio) – активна дія, спрямована на досягнення якоїсь політичної мети політичними ...
академічне звання дійсних членів НАН та галузевих академій України: найвище вчене звання, яке мають особи, ...
об'єднання держав, громадських організацій та індивідуальних членів з метою вирішення питань регіонального або глобального характеру, ...
(the party in power) — вплив (нерідко без достатніх підстав і повноважень) тієї чи іншої ...
неконкурентний тип партійної системи, що складається з представників або членів однієї політичної партії. Існувала в ...
Залежно від завдань, ресурсів команди, індивідуальних схильностей її членів виділяються наступні типи команд:
Команди з розв'язання проблем, націлені на складні і погано визначені проблеми. Члени цих команд повинні користуватися заслуженою довірою, бути надійними, інтелектуальними і прагма- тичними людьми.
Творчі (дослідницькі) команди, націлені на дослідження можливостей середовища і пошук альтернатив. Співробітники таких команд повинні мати стійку само мотивацію, бути незалежними, творчими і настирливими в здійсненні колективних цілей.
Команди тактичної реалізації, націлені на виконання заданого плану. Вони потребують чіткої постановки завдання, однозначного розподілу ролей і формулювання ясних критеріїв успіху.
Тип команди є похідним від її цілей і завдань.
Загальна характеристика основних моделей команди:
бізнес-команда — група ділових, компетентних співробітників, що мають певну міру свободи в ухваленні і реалізації рішень; така група націлена на пошук інноваційних рішень, отримування користі від проектів;
"офіс президента" — команда керівників корпорації, що виконує функції координації і ухвалення колективних рішень в питаннях внутрішньої і зовнішньої політики;
багатофункціональна команда формується з метою поліпшення координації функціонування ключових фахівців в профільних напрямах розвитку, вдосконалення експертизи, впорядкування використання ресурсів і оптимізації можливих змін;
особлива команда — різновид самокерованої команди, яка працює автономно над виконанням певної частини завдання і самостійно ухвалює рішення в рамках своєї компетентності;
команда пошуку і порятунку — група фахівців з особливими знаннями і навичками, яка націлена на розв'язання специфічних проблем, пов'язаних з надзвичайними ситуаціями;
команда, що виконує "чорнову роботу" — ізольована від вищого керівництва група талановитих і творчих індивідів, націлених на самостійне розв'язання специфічних і складних завдань;
SWA Т-команда (skilled with advanced tools) — тип команди з розв'язування проблем в якійсь певній області; яка є компетентною і володіє набором ефективних і сучасних засобів;
спортивна команда — група фахівців, де "тренер" забезпечує найповнішу реалізацію індивідуального таланту кожної "зірки" і контролює виконання відведених ролей;
"театральна" команда, де керівник визначає ціль командної діяльності і ролі кожного члена команди, який сприймає свій внесок в командну діяльність як унікальний;
транснаціональна команда — згуртована група, що складається з членів, які належать до різних національних, релігійних і соціальних груп; одержує розвиток у разі інтеграції організації в глобальний процес розвитку.
Відповідно до особливостей складу команди і напряму її діяльності виділяються наступні типи команд:
Функціональна команда:
ефективно діє в традиційній ієрархічній організації та ринку, що слабо розвивається і є передбачуваним;
створюється з фахівців для ефективного вирішення завдань на основі чіткої системи організаційного управління і підкорення;
може пропонувати інноваційні рішення, але право прийняття рішень і постановки цілі залишається за керівництвом.
Мультидисциплінарна команда:
найбільш ефективна в організації, шо зорієнтована на командну діяльність, яка функціонує в умовах мінливого і погано передбачуваного ринку;
об'єднує фахівців з ряду організаційних підрозділів або партнерських організацій, чия компетентність дозволяє знайти і реалізувати найбільш оптимальне рішення складної і важкої проблеми;
поєднання здібностей членів команди, які взаємодоповнюють один одного, створює синергетичний ефект, що визначає високий потенціал мультидисциплінарної команди.
Самокерована команда:
найбільш ефективна в умовах початку нової справи, при створенні нової організації і структури;
характеризується високим рівнем свободи в ухваленні і реалізації рішень, може виконувати проекти від ідеї до її повного втілення в життя;
складається з фахівців, що мають високий рівень професіоналізму у ряді областей, які взаємно доповнюють одна одну.
Ефективність командної роботи оцінюється:
по-перше, по ступеню ефективності кожного з членів команди у виконанні закріплених за ним функцій і соціальних ролей;
по-друге, по здатності команди використовувати сукупний потенціал своїх членів, перетворюючи його в щось більше, ніж просто суму потенціалів;
по-третє, по ступеню ефективності взаємодії команди із зовнішнім середовищем.
Продуктивна діяльність команди і висока задоволеність командними процесами і результатами можливі у випадку, якщо команді притаманні наступні характеристики:
високий ступінь злагоди і довіри між членами команди;
чітка само ідентифікація індивідів з командою;
спільність усвідомлення місії команди і її цілей;
професійна компетентність і висока мотивація членів команди;
взаємодоповнюючі здібності і взаємозалежність членів команди;
невелике число членів команди (10—12 чоловік);
високий рівень участі і задоволеності від членства в команді.
Ефективна команда формується завдяки існуванню взаємозв'язаних чинників:
позитивна взаємозалежність — сприйняття членами команди міжособистісної комунікації, що забезпечує успішність діяльності кожного; переконаність в тому, що "ми міцно пов'язані"; мак- симальний внесок кожного в загальну справу, об'єднання ресурсів, взаємна підтримка;
індивідуальна відповідальність — зростання переконаності членів групи в тому, що їхній персональний внесок в групову роботу відзначений і їм варто підвищувати свою відповідальність за загальний успіх; постійне інформування групи проте, хто з членів більше всього потребує допомоги і підтримки для завершення виконання завдання;
міжособистісне спілкування, під час якого виробляються групові норми, ведеться обмін багатоплановою інформацією, розвивається довіра і взаєморозуміння;
навички співпраці (професійні і соціальні), які необхідні для спільної діяльності, спрямованої на пошук і реалізацію взаємовигідних цілей і завдань;
формування і підтримка групових процедур, необхідні для реалізації потреб в обговоренні таких питань, як: досягнення групових цілей; підтримка робочих взаємин і обмін думками.
Обов'язковою умовою ефективності групових процедур є зворотний зв'язок управлінського лідера з підсумками виконання кожної з цих процедур, тобто вживання запропонованих заходів і підтримка їхньої реалізації на практиці. Важливим чинником формування команди є мінімізація деструктивної поведінки членів групи, яка може виявлятися:
в спробі підносити себе як "зірку", вияві егоїзму і індивідуалізму;
в пасивній неучасті в груповій діяльності (згода працювати на словах, на ділі — переслідування індивідуальних інтересів);
в активній неучасті в груповій діяльності (саботаж).