Соціологія культури: Навчальний посібник

Автор: | Рік видання: 2006 | Видавець: Київ: Кондор | Кількість сторінок: 302

Висновки

Значення культури для різнобічного розуміння поведінки людини більше не заперечується ніким. Особливо це актуально в соціальному аспекті. Тому й набуває важливого значення така галузь науки як соціологія культури.

Культура є основою і водночас результатом поведінки, обмежуючи м певними рамками. В цьому аспекті культура стає найактуальнішою темою для студентів і спеиіалістіву всіх галузях, які досліджують складні форми поведінки людини та її діяльності. Вона також важлива для вчених, які займаються соціальними культурологічними проблемами як минулої, так і сучасної епохи.

Наприклад, у культурі, з соціологічної позиції, неодноразово висувалися різні погляди на ті фактори, які визначають як дії окремої людини, так і масові рухи. Як підстави, називалися прагнення до збагачення, ірраціональні несвідомі імпульси, сліпе підкорення лідерам, наслідування божественних настанов тощо. Не вдаючись до обговорення кожного з цих факторів, необхідно відзначити, що будь-яка дія, претендуючи на істинність, повинна бути виявлена як певний зміст культури відповідної групи людей. Будь-яка потреба людини для того, щоби перетворитися в реальну діяльність, повинна стати певною програмою відтворюючої діяльності, записаної в культурі. Відповідно вона може бути прочитана дослідником як значущий культурний текст. Якщо в культурі немає подібних програм, то ніякі посилання на пасіонарність, на економічні потреби тощо не можуть розглядатися як обгрунтування. Спроби підключити людей до соціальної дії, впливаючи на ті їхні мотиви, уявлення про існування яких помилкові, може мати деструктивні наслідки. Наприклад, підвищення економічної ефективності через активізацію економічних стимулів - ілюзія, якщо мова йде про людей, які не розглядають зростання результативності своєї діяльності як елемента певної програми. Всі таємниці людської діяльності, відповідно, і діяльності, шо визначає історичний процес, закарбовані в змісті культури. Виникає необхідність розглянути культуру як специфічну сферу соціальної реальності, яка має першорядне значення для розуміння механізмів історичної діяльності - від відтворюючої суспільство і державність до формуючої повсякденність. Інакше кажучи, культура є загальною формою людської діяльності, вона не замкнута на одну характеристику реальності, прийняту за абсолютну, наприклад, на її наявому бутті, на предметності. Загальність культури полягає в тому, що вона оцінює реальність у категоріях можливості, вірогідності, минулого і майбутнього в різних модальностях. Культура завжди несе в собі оцінки будь-якого реального або можливого явища з погляду певного ідеалу, незалежно від можливості втілити цей ідеал.

Відповідно, культура є багатовимірною за своєю суттю, в будь-якій своїй клітинці, в будь-який момент часу, навіть якщо це не усвідомлено в самій культурі.

Що стосується соціологічного аспекту культури, то вона виступає як організований досвід усієї попередньої історії, шо містить програми реалізації людських здібностей, можливостей, основу, передумову і результати творчості, рефлексії людей, а відповідно, і здатність критикувати пі програми. Сутність культури можна зрозуміти в єдності двох протилежних полюсів, шо переходять один і другий, як постійний процес їх взаємного проникнення. З одного боку, культур: — це загальне багатство людини, невіддільне від неї як суб'єкта відтворений культури. Але, з другого боку, вона завжди особистісна. Культура - внутрішнє багатство особистості, яке складається на основі її відтворюючої діяльності. Для особистості накопичена людством культура в усій її безкінечності с реальним і потенційним предметом, характеристики якого особистість перетворює у зміст епос свідомості і діяльності. Культура - взаємозаперечма єдність передумови і результату кожного акту відтворюючої діяльності, яка постійно критикується, поновлюється людиною, співтовариством, суспільством у цілому. Разом з тим, вона - взаємозаперечна єдність ціннісного ставлення людини до реальності і одночасно предметного ставлення, тобто ставлення до неї як до позакультурної реальності.