1.2. Виникнення філософії
Питання виникнення філософії пов'язане зі становленням світогляду, його розвитком та ступенями зрілості.
Питання виникнення філософії пов'язане зі становленням світогляду, його розвитком та ступенями зрілості. Відомо, що ще в сиву давнину людина почала осмислювати свої дії щодо природи та інших людей, бачила різницю між світом існуючим і бажаним. Люди не хотіли голодувати, помирати, тому й діяли, щоб вижити. Виробляли програми таких дій, які б сприяли їх виживанню, наближенню існуючого світу до бажаного. Та не всі з цих дій були ефективними, не всі вели до успіху. Тому людина
10
почала приписувати природі певні риси, створювати програми, які б запобігли гніву природи, викликали її доброзичливе став¬лення до себе. В результаті виникла міфологія.
Міфічний тип світогляду ґрунтувався на уособленні та оду-піевленні сил природи, приписуванні їм людських рис. Він ві¬дображав і закріплював досвід людей первісного суспільства. У міфології не було чіткого розмежування людини й середовища, природного й надприродного, думок та емоцій. Це було недифе-ренційоване, цілісне світорозуміння. Будучи орієнтованою на подолання фундаментальних суперечностей людського існуван¬ня, міфологія сприяла гармонізації індивіда, суспільства й при¬роди, пояснювала зв'язок між минулим, сучасним і майбутнім; формувала колективні уявлення соціальних спільнот про пев¬ну систему цінностей, норм поведінки; забезпечувала духовну єдність поколінь, емоційно-вольову життєздатність людей. У її надрах зародились елементи моралі, релігії, філософії, мистец¬тва, науки.
Релігія як тип світогляду виростає з міфології і зберігає її в собі як свій власний елемент. Основою міфології та релігії є уособлення, уподібнення зовнішнього світу людині, перенесен¬ня в нього людських властивостей. Відмінність релігії від міфо¬логії полягає не в тому, що міф визнає панування природи над людиною (в міфологічній свідомості природа ще не відокремле¬на від людини), а релігія визнає панування Бога. Природа — це реальність, а Бог — продукт людської уяви. Реальне пануван¬ня природи і соціальних процесів над людьми, відбиваючись у їхній колективній свідомості, породжує уявлення про пануван¬ня богів і над природою, і над людиною. До того ж саме уявлен¬ня про богів, а тим паче про єдиного Бога, порівняно пізнього походження. Релігія виникає саме тоді, коли в свідомості лю¬дей надприродне починає відокремлюватись від природного, тобто коли відбувається роздвоєння світу на природний і над¬природний (на ранніх ступенях еволюції міфологічного світо¬гляду такого роздвоєння ще не було).
Лише з появою уявлень про богів як надприродних істот, які мають ознаки особистості, — творців і володарів світу — фор¬мується й система дій, покликаних впливати на богів, установ-лювати з ними "практичні" відносини. На місці первісних магі¬чних культів (а певною мірою переосмислюючи їх) виникають характерні для релігії хвалебні й умилостивлюючі культи. Про
11
ці останні можна сказати, що релігія рекомендує молитися. Молитва — це перенесення на богів (Бога) тих відносин, які склалися в людському суспільстві після розпаду первіснообщинного ладу.
Та на зміну міфічним, релігійним, розпливчастим уявленням мали прийти сухі й точні поняття, які могли б показати, як одне явище виникає з іншого, породжує його.
З їх появою у формі натурфілософії з'явився матеріалізм. Причиною виникнення натурфілософії було те, що природо¬знавство тоді ще не було виділене в окрему галузь, природа мис-лено не була розчленована. Проте зароджувався новий спосіб мислення, згідно з яким філософія пояснювала те, як одне яви¬ще випливало з іншого, одне знання — з іншого. Думка заглиб-лювалась у сутність. З'явилось теоретичне мислення.
Перед людством постало триєдине завдання:
• осягнути й сприйняти світ таким, яким він є;
• пізнати людину (її внутрішній світ) такою, якою вона є;
• визначити місце людини в світі й на цій основі сформува¬ти її цілі та завдання.
Вирішення першого завдання спричинилося до появи при¬родничих наук (усередині філософії). Вирішення другого — до появи суспільних наук. Вирішення третього — до визначення основної мети людини, обґрунтування її ідеалів, оцінок, прак¬тичної й теоретичної діяльності. Останній блок питань належав і належить філософії. Сюди ж зараховують ще й проблеми мето¬дології та ін.
Уже в рабовласницькому суспільстві чітко окреслилася тенденція, відповідно до якої предмет сприймали таким, яким він є, без усіляких вигадок. У XVII ст. з'явилась тенденція, згідно з якою прагнули "розкласти предмети по поличках" (створювалась "застигла" картина світу). Проте існувала й протилежна тенденція, формувався діалектичний метод до¬слідження. За його допомогою людська думка проникала "вглиб" предмета. Річ розглядалася в її відношеннях і розвит¬ку, з різних сторін та граней. Удосконалювався його апарат: формувалися наукові та філософські категорії. У межах філо¬софії як "науки наук" паралельно з філософськими виникали й розвивались наукові знання. Вони були єдиною формою те¬оретичного осягнення дійсності, рухалися від емпіричного до теоретичного рівня.
12
У XVII ст. почався процес виокремлення з філософії науко¬вих знань. її предмет змінився, хоч у своєму розвитку вона про¬довжувала перебувати в постійному зв'язку з науковими знан¬нями. Процес впливу на науку з боку філософії й навпаки зав¬жди був плідним.
У процесі виникнення й розвитку філософія тлумачилась як знання, позбавлене чуттєвої конкретності (знання про сутність, про загальне). Як і наука, вона виражає свої знання в теоре-тичній формі, хоч і відрізняється від неї. Відрізняється й від релігії, яка орієнтується на непізнавальне осягнення сфери над¬природного буття, фіксує його лише в актах віри.
З появою філософії виникають "зацікавлені", "небайдужі" знання. Тому філософія як світогляд відрізняється від інших типів світогляду. Вона реалізує світоглядну функцію на основі теоретичного ставлення до дійсності, протиставляючи антропоморфізму міфології уявлення про світ як про сферу дії об'єктивних неперсоніфікованих сил, а традиційності й безпосеред¬ності міфу — свідомий пошук і вибір своїх відносин і тверджень на основі особливих логічних і гносеологічних критеріїв. Тео¬ретичне ставлення до дійсності у філософії передбачає зістав¬лення суб'єкта й об'єкта та з'ясування взаємовідношень між ними.
