Політологія: Навчально-методичний комплекс

Тема 1. ПРЕДМЕТ, СТРУКТУРА ТА ІНСТРУМЕНТАРІЙ ПОЛІТОЛОГІЇ

1. Предмет політології та її інструментарій.

2. Основні парадигми політичної науки.

3. Поняття про політику. Політика як суспільне явище.

Методичні рекомендації

1. При розгляді першого питання слід усвідомити, що кожна наука має свій предмет пізнання, предмет вивчення. Тобто об'єкт прикладання пізнавальних зусил, пізнавана дійсність для розкриття їхніх специфічних закономірностей і структури. Основою предмета пізнання, в даному випадку політології, є політика і все, що пов'язане з нею, тобто об'єктивна дійсність, якісна об'єктивна специфічність і різноманітність політичного світу, або світу політики.

Пам'ятайте, що предмети пізнання різних наук, у тому числі політології, безпосередньо визначаються не тільки якісною різноманітністю світу самого по собі, тобто пізнаваної дійсності, а практичним інтересом людини. Саме тому зміст предмета політології не залишається незмінним.

З'ясуйте і розкрийте сутність найпоширеніших визначень предмета та об'єкта дослідження політології. Покажіть, як змінювалось їх бачення і розуміння в процесі розвитку пізнання і зміни об'єктивної реальності світу політики, розкрийте тенденції, історію і напрями розвитку політології як науки про політику, її предмета, точки зору політологічних шкіл.

Вичленіть і проаналізуйте методи пол'ггологіїяк напрями, шляхи і способи пізнання політики, способи теоретичної і практичної діяльності людини в політиці. За гносеологічною основою розрізняють методи емпіричного та теоретичного рівня: опис — пояснення, констатація— концентуалізація, реєстрація— теоретизація тощо; з традиційним оснащенням: подібність — відмінність, аналіз — синтез, індукція — дедукція, фіксація — рефлексія, спостереження — моделювання, класифікація — типологізація тощо.

За історичною основою диференціюють методи незрілої (архаїчної) структури і зрілої фази науковості. Перші— в основному якісні дедуктивно-умоглядні, абстрактні, спекулятивні підходи; другі— підходи кількісно деталізовані, емпірично випробувані (кореляційний, регресивний, факторний аналіз, історико-порівняльний аналіз, анкетування, опитування, ітерв'ювання).

За предметною основою розрізняють методи соціологічні, антропологічні, психологічні, культурологічні.

Розкрийте суть названих методів, при цьому використайте відповідні словники для з'ясування і розуміння нових термінів і понять.

Теоретичне і практичне значення політології визначають її функції. Дайте характеристику основних функцій політології:

— теоретико-пізнавальна —усвідомлення сул політичного життя;

— методологічна — розробка методів пізнання й перетворення дійсності (світу політичного);

— світоглядна — як сукупність узагальнених уявлень про політичну дійсність, переконань та ідеалів специфіка світоглядної функції політології полягає в тому, щоб синтезувати теоретичні знання і практичний досвід людей у певні методологічні постанови, виробляти загальні принципи й норми поведінки, орієнтувати в навколишньому політичному середовищі;

— соціалізації— включення в політичне життя нових поколінь, різних соціальних верств та груп;

— програмно-ідеологічна — розробка програм та стратегії суспільного розвитку;

— інноваційна — конструювання нових політичних технологій;

— прогностична — передбачення подій, політичних рішень, їх наслідків;

— інструментальна —розв'язування суспільних проблем;

— аксеологічна — оцінка політичного устрою, інститутів, поведінки, подій.

1.1.4. Формування законів та закономірностей науки (політології) є одним із щаблів пізнання світу політики, його сутності, взаємозв'язку й розвитку. Виділяють три групи законів: 1) загальні, 2) особливі та 3) одиничні.

До загальних законів політології спід віднести загально-соціологічний закон історичного розвитку і прогресу— постійне розширення сфери політичного життя та підвищення ролі політики в суспільстві; закон зростання та підвищення ролі народних мас в історичному процесі, в розвитку демократії та самоврядування тощо:

До особливих — закон розділення (поділу) влади в суспільстві. До одиничних — закон організації структурування політичних інститутів.

До законів політичної науки слід віднести також «залізний закон олігархії», сфюрмульований німецьким вченим Робертом Міхелсом.

Закономірності політології (як зв'язки, що повторюються, як об'єктивні тенденції політичного життя):

структурні— виявляють сталість зв'язків компонентів певної політичної системи;

функціонування — стосуються сталості зв'язків у процесі політичної діяльності;

розвитку—характеризують динаміку зв'язків при переході від одного етапу політичної системи до іншого;

Основні категорії політології. Категорії (від грец. Kategoria — визначення, судження) — загальні поняття науки, які відображають істотні, загальні властивості і відносини явищ дійсності і пізнання. Політологічні категорії є важливим інструментарієм пізнання світу політичного, їх можна теж поділити на декілька видів, які використовує політична наука: загальні, особливі та одиничні.

Загальні (загальнонаукові) — суспільство, народ, культура, діяльність, прогрес, еволюція, революція тощо.

Особливі (категорії гуманітарних наук, що перебувають на стику з політологією) — право, держава, громадянське суспільство, свобода, власність, влада, демократія, лідерство, ідеологія тощо.

Одиничні (власне категорії політологи) — політика, політичні відносини, політичне життя, політична влада, політичний інститут, політичний режим, політична система, партія, партійна система, вибори, виборча система тощо.

2. Вивчаючи друге питання, спочатку з'ясуйте, що таке парадигма і парадигми політичної науки зокрема. Проаналізуйте причини виникнення і розвиток різних моделей розуміння політики — від теологічної до сучасних.

Врахуйте, що кожна з парадигм прагне пояснити природу політики, виходячи з домінуючого значення тих чи інших факторів. Назвіть ці фактори. Пам'ятайте, що для кожної парадигми характерні різноманітні різновиди або гілки всередині окремої з них.

Розглядаючи фундаментальний характер політологічних парадигм, покажіть, як теоретичні моделі політичної науки виступають концептуальним підґрунтям у вирішенні конкретних прикладних політичних проблем.

Зробіть порівняльний аналіз різних моделей політичної науки. З'ясуйте які з них найбільш оптимально відбивають реальне політичне життя, його розвиток і прийнятні для розв'язання тих чи інших ситуативних проблем, що виникають у функціонуванні всієї політичної сфери (світу політичного).

3. Вивчаючи третє питання, з'ясуйте сутність політики як суспільного явища, причини її виникнення.

Опрацюйте і осмисліть думки Арістотеля щодо політики, висловлені ним в «Нікомаховій етиці» про те, що політика є найважливішою наукою настільки, наскільки її функція пов'язана з основною суспільною метою — узгодженням загального блага з благом окремих людей через управління людським співжиттям. Інші ж науки пов'язані із засобами досягнення цієї гармонії.

Зверніть увагу на багатогранність і багатоаспектність явища політики і у зв'язку з цим на різноманітність визначень цього поняття. Вивчіть, проаналізуйте і порівняйте найпоширеніші визначення політики.

Аналізуючи політику як суспільне явище, з'ясуйте, які чиникиники впливають на політику, та характеризуйте суб'єкти політики: індивід; органи та ланки політичних організацій; держава з її інституціями; великі соціальні групи; інші суб'єкти.

Проаналізуйте основні функції політики залежно від напрямів діяльності її суб'єктів:

— керівництво та управління суспільством;

— інституціонування відносин у суспільстві;

— вироблення загальних цілей та завдань суспільства;

— забезпечення суспільства діючим принципом розподільчої справедливості;

— гарантування внутрішньої і зовнішньої безпеки всіх груп та верств суспільства;

—залучення громадян до участі в політичному житті;

— формування цінністних орієнтирів, соціального розвитку та актуалізація інтересів і зацікавленості в їх досягненні.

Розкрийте політичний процес суспільства через структурний аналіз політики.

Однією з найбільших перешкод на шляху перетворення українського суспільства став укорінений у свідомості багатьох наших співвітчизників маніхейський забобон про нібито першопочаткову «бездуховність» політики. Політика часто розглядається як якась суто «брудна справа», негідна уваги глибоко моральних людей. Подібний погляд на ділі виправдовує безконтрольність і непідсудність влади, служить виправданню безвідповідальності та соціальної пасивності. У його основі— нерозуміння того, що кожен з нас відповідальний за стан справ в Українській державі. У зв'язку з цим викладіть ваше бачення проблеми моралі і моральності в політиці, та в українській політиці зокрема.

Основні поняття та категорії

Закони політології— це наукові узагальнення про політику і владні відносини. Звичайно їх класифікують:

1) закони структури (визначають спосіб організації політичних систем, їх внутрішню визначеність та взаємообумовленість);

2) закони функціонування (визначають життєдіяльність політики як особливого організму. Насамперед— це зв'язки і стосунки між політичними суб'єктами);

3) закон розвитку (це закон якісних перетворень, переходу від одного порядку взаємовідносин до інших, від одного стану структури до іншого).

Знання про політику — система теорій, концепцій, навчальних дисциплін, які використовують люди для пояснення світу політики і якими вони керуються в політичному практикуванні. Розрізняють такі рівні політичного знання: емпіричний, або масовий (рівень повсякденного життєвого досвіду людей, буденної свідомості), нормативний (рівень практично-політичної взаємодії), фундаментальний (рівень глибокого осягнення й вираження в поняттях сутності процесів та явищ буття).

Категорії політології— найбільш загальні поняття, що покликані виражати суть предмета політології, його вузлові пункти, сходинки пізнання. Умовно їх можна поділити на чотири основні групи:

1) центральні (держава, влада, управління, авторитет, свобода, демократія);

2) структурні (політична система, політична організація, політична партія, громадсько-політичний рух, політична ідеологія, політична культура);

3) функціональні ( політичні відносини, політична діяльність, політичний процес, політична участь, політична боротьба, політичний конфлікт);

4) розвитку (політичний реясим, політична революція, контреволюція, еволюція) тощо.

Методи політології— конкретні засоби, способи і шляхи дослідження або набутгя знань про політику. У політології використовуються традиційні, загальні методи дослідження суспільних наук, тобто теоретичного пізнання (діалектичний, системний, формалізації) та емпіричного соціального пізнання (описовий, анкетування, статистики, математичні методи збору і оброблення політичної інформації, методи семіотики, германевтики, біхевіо-ристичний, інституційний, нормативно-ціннісний, антропологічний, структурно-функціональний, моделювання та ін.).

Нормативний рівень знання про політику — це здебільшого прагматично зорієнтовані знання, покликані організувати практику суспільної взаємодії, надати їй оптимального характеру, уможливити досягнення поставленої політичної мети. Це знання про те, як зробити свою політику, ними користуються професійні політики. Саме цю галузь знання часто й називають власне політологією. її складовими є, зокрема, інформація про архітектуру й спосіб функціонування політичних систем, державних структур, про процедурні та правові норми політичного процесу в конкретному суспільстві, про оптимальні способи й технології здійснення суспільної взаємодії,

розв'язання конфліктів, про підойми впливу на центри прийняття рішень та на процеси їх здійснення, про прийоми добору кадрів і виховання лідерів, про управлінські технології, методики організації та здійснення громадських заходів, формування громадської думки тощо. Сюди ж відносимо знання законів, норм і регламентів, які визначають порядок здійснення суспільно-політичних процесів і окремих процедур, участь у них та вплив на них, знання структури державних установ та політичних органів і їх складових елементів, характеру їх підпорядкування — усього того, що є нормативною базою соціальної взаємодії. Складовою політичного знання є інформація про розстановку сил на політичній арені, про можливих противників і прибічників, їхню соціальну базу, пріоритети, якими вони опікуються, про чинники впливу, що є в їхньому розпорядженні (політичні, ідеологічні, матеріально-фінансові, можливо, фізичні тощо).

Об'єкт політології— сфера політики, політична діяльність, політичне життя особи і суспільства, політичні ідеї, політичні доктрини, події, прогнози, технології політичних процесів.

Поліс — перша в історії людства громадянська община, що виникла у Стародавній Греції в часи архаїки. Це спільність людей, побудована на принципах свідомого й волевстановленого підпорядкування людей спільній волі (дотримання правил і законів) та однакової й відповідальної участі у здійсненні спільних справ (на відмінну від засад попередньої, кровно-родинної організації, упорядкування й підпорядкування людей, де їхнє місце, роль, міра участі й відповідальності визначалися місцем у родинній ієрархії"). Це своєрідний громадянський колектив, який згодом безпосередньо перетворюється на державу. Полісна організація суспільства спиралася на економічний і політичний суверенітет общини вільних власників та виробників — громадян полісу.

Політика (від грец. politike — державна діяльність) — сукупність заходів та інституцій, за допомогою яких відбувається управління суспільними справами, задоволення окремих, корпоративних, групових інтересів, здійснюється узгодження окремих частин структурного суспільства, координування інтересів різних соціальних груп, переважне задоволення інтересів панівних верств (через подання їх як загальних) та дійсне задоволення загальних інтересів.

Змістом політики, політичного життя суспільства є боротьба за панування, що створює можливість пріоритетно задовольняти певні часткові інтереси, встановлювати необхідну за наявних умов субординацію, узгоджувати групові інтереси, досягати їх динамічної рівноваги. У загальному наслідку це призводить до стихійного задоволення інтересу загального. Політика — це така сфера життя суспільства, де природно, немовби сторони одного суперечливого цілого, поєднуються конфронтаційне начало, протиборство різних соціальних груп та начало інтегративне, відбувається узгодження розрізнених частин суспільства, їх підпорядкування інтересам збереження його цілісності, забезпечення самого його існування й розвитку.

Політична сфера — взаємодія в політичному процесі великих і малих соціальних груп, об'єднань громадян, окремих індивідів; соціально-політичні інститути та організації.

Політичні знання рівня масової свідомості — це знання, які використовують люди в їхньому повсякденному громадянському бутті, зміст яких становить інформація про влаштування держави й суспільства взагалі, про наявну політичну систему, про головні конструкції та законодавчі регламентації суспільно-політичного процесу, про права й обов'язки громадяни на й держави, умови їх здійснення й захисту.

Політологічна освіта — викладання політичних знань, що може здійснювати як фундаментальна наука, як знання про практично-політичну взає-

модію та як повсякденні знання про політику. Як суто фахова, фундаментальна політологічна освіта буває призначена науковцям та викладачам, спрямована на глибинне осягнення світу політики, держави та права в усій їх складності, суперечливості й багатоманітності, на з'ясування тенденцій і закономірностей, принципових питань функціонування влади. У практично прикладному значенні зміст політологічної освіти становлять конкретні проблеми і наявні конфлікти, прийоми й методи суспільної взаємодії, впливу на маси та на державно-політичні інституції, технології партійно-політичної роботи, адміністративного управління, способи проведення політичних кампаній, політичний аналіз та прогнозування, прийняття рішень тощо.

Політологія (від грец. politike — державні справи і logos — вчення) — це наука про політику, закономірності і випадковості розвитку політичного процесу, про функціонування політичної системи і влади, про сутність, форми і методи діяльності суб'єктів політики, проблеми міжнародних відносин.

Предмет політології — система знань про тенденції та закони функціонування і розвитку політичного життя соціальних спільнот, що відбивають реальний процес їх включення у діяльність з реалізації політичної влади та політичних інтересів.

Фундаментальні знання про політику — це глибинні теоретичні узагальнення, виявлення загальнозначимих закономірностей, пояснення політичних універсалій, це уявлення людей про картину політичного світу, про те, що тільки й може виправдовувати примус у суспільній взаємодії, у людському спілкуванні, що робить прийнятним обмеження свободи індивідів засобами влади, заради чого тільки й варто включатися в політичні змагання.

Функції політології (від лат. functio — виконання, діяльність) — це вирішення, практична реалізація характерних для неї завдань:

•  теоретико-пізнавальна (формує знання про політику та об'єктивні тенденції соціально-політичного розвитку;

•  методологічна (розкриває загальні закономірності політики, створює базу для окремих політичних теорій);

•  світоглядна (сприяє виробленню відповідного бачення політичної дійсності);

•  регулятивна (передбачає засвоєння політичних знань);

•  прогностична (розкриває тенденції розвитку політичних явищ, ймовірність подій, своєчасне коригування політики);

•  інструментальна (технологічна, управлінська, прикладна).

•  політологія виконує ряд інших важливих функцій (описову, пояснювальну, нормативну, інноваційну, політичну соціалізовану та інші, які можна визначити, виходячи лише з характеру політичної діяльності).

Питання для дискусії

1. Знайдіть і проаналізуйте різноманітні визначення політики та політології. Виберіть, на ваш погляд, найбільш вдалі. Аргументи свій вибір.

2. Який зміст і характер сучасних соціально-політичних процесів в Україні?

3. Чим спричинене зростання ролі політики в житті сучасного суспільства?

4. Які властивості політики як суспільного феномену?

5. Назвіть основні концепції політики. У чом полягає їх незбіг або спів-падання?

Теми рефератів

1. Політологія, ії місце і роль у системі суспільних наук.

2. Джерела вивчення української політології.

3. Інтереси та потреби індивідів соціальних груп, страт, класів тощо як основа політики і політичних відносини суспільства.

4. Політичні організації та політична діяльність.

5. Соціально-політичні відносини та їх особливість в Україні.

6. Політична діяльність та об'єктивація інтересів і потреб суб'єктів політики.

7. Політика як мистецтво можливого (чи неможливого).

8. Політика як мистецтво володарювання.

Питання для самоконтролю

1. Опрацюйте та занотуйте основні положення до названої теми із списку рекомендованої літератури. Використовуючи філософські та політологічні словники й енциклопедії, перевірте свої знання основних категорій та понять: політика; політична сфера; політичне життя; політичні відносини; фактори політики; політична наука; політологія; об'єкт, предмет, закони та категорії, функції політології.

2. Виберіть та проаналізуйте різноманітні визначення політики та політології. Виберіть, на ваш погляд, найбільш вдале. Аргументуйте свій вибір.

3. Визначте зміст і характер сучасних соціально-політичних процесів в Україні.

Питання для заліку

1. Розкрийте поняття «предмет політології».

2. Проаналізуйте поняття «політичне».

3. Політика як суспільне явище і як наука.

4. Яким повинно бути співвідношення між політикою і правом.

5. Специфіка методів політологічного дослідження.

6. Закони і категорії політології.

7. Функції політології.

8. Взаємозв'язок політології з іншими науками.

9. Принципи політології.

10. Базові категорії та похідні поняття політології.

Питання для заліку

1. Політика як суспільне явище, теоретичне знання та форма діяльності.

2. Політологія як наука. Предмет, методи, функції, основні закони і категорії політології.

Завдання для самостійної роботи

Аналізуючи політику як соціальне явище, з'ясуйте, які суб'єкти здійснюють вплив на політику та дайте характеристику суб'єктів політики: індивід; органи та ланки політичних організацій; держава з її інституціями; великі суспільні групи. Проаналізуйте основні функції політики залежно від напрямів діяльності її суб'єктів:

1) керівництво та управління суспільством;

2) інституціонування відносин у суспільстві;

3) вироблення загальних цілей та завдань суспільства;

4) забезпечення суспільства діючим принципом розподільчої справедливості;

5) гарантування внутрішньої і зовнішньої безпеки усіх груп та верств суспільства;

6) залучення громадян до участі в політичному житті;

7) формування ціннісних орієнтирів, соціального розвитку та актуалізація інтересів і зацікавленості в їх досягненні.

Розкрийте політичний процес суспільства через структурний аналіз політики:

— політична активність, участь та діяльність суб'єктів цього процесу;

— політична культура, традиції, свідомість та ціннісні орієнтири і установки людини;

— політико-ідеологічні та науково-теоретичні погляди, ідеї, доктрини, що визначають сутність політичних намірів та дій;

— система нормативних ідей, таких як конституйовані норми, політичні програми;

— політичні інститути владного характеру та самі процеси участі в отриманні та реалізації влади в державі;

— розробка та прийняття політичних рішень, контроль за їх виконанням;

— система соціально-владних відносин, яка характеризується суперечливістю стосунків, володарюванням та підпорядкування.

За поданими схемами дайте характеристику структури та класифікацію політики.

Опрацюйте та занотуйте основні положення до названої теми із. списку рекомендованої літератури. Визначте зміст основних категорій та понять: політика; політична сфера; політичне життя, політичне поле; політичні відносини; фактори політики; політична наука; політологія; об'єкт, предмет, закони та категорії політології.

Рекомендована література

Абізов В. Є., Кремень В. Г. Політичне рішення: механізм прийняття. — К., 1995.

Арістотель. Політика. — К.: Основи, 2000.

Арон Р. Демократия и тоталітаризм. — М., 1993.

Бодуен Ж. Вступ до політології. — К., 1995.

Вебер М. Соціологія. Загальноісторичні аналізи. Політика. — К., 1998.

Гаджиев К. С. Введение в политическую науку. — М., 2000.

Гегель Г. Философия права. — М., 1990.

Грушевський М. С. На порозі нової України. Гадки і мрії. — К., 1992.

Енциклопедія політичної думки. — К., 2000. С. 472.

Мак 'явеллі Нікколо. Флорентійські записки. Державець. — К., 1998.

Мерриам Ч. Новьіе аспектьі политики // Антология мировой политичес-кой мьісли. — М., 1997.

Платон. Держава. — К., 2000.

Политология: Курс лекций / Под ред. М.Н. Марченко. 2-е изд. пере-раб. идоп. — М., 1997.

Політологія в Україні: стан та перспективи розвитку. Наукові доповіді та статті. — К., 2000.

Політологія: історія та методологія / За ред. Ф. М. Кирилюка. — К., 2000.

Рудич Ф. М. Політологія. Курс лекцій. — К., 2000.

Себайн Дж. Г., Торсон Т. Л. Історія політичної думки. — К., 1997.

Шляхтун П. П. Політологія (теорія та історія політичної науки). — К., 2002.