Технологія формування іміджу
Технологія формування іміджу організації і її лідерів передбачає кілька ключових операцій.
Формулювання проблеми. Основне в ній — сконструювати привабливий для людей імідж організації й її політиків, тобто награти й освітити комунікативними й іншими агітаційно-пропагандистськими засобами риси кандидата, здатні викликати співчуття, довіру і симпатію. Важливо намалювати портрет, який відповідає цим вимогам, і забезпечити тиражування його в ході виборчої кампанії. Зміст іміджу комбінується з набору інформаційно-смислових блоків, добір яких здійснюється через подвійне «сито»: людських уподобань, з одного боку, і картин політичної ситуації (кон'юнктури) — з другого.
До
домінантних компонентів при конструюванні іміджу можна віднести: 1) розуміння організацією й політиками соціально-економічних завдань, стурбованість проблемами, які хвилюють людей; 2) готовність брати на себе відповідальність за рішення, реалізація яких здатна що-небудь змінити на краще; 3) ціннісно-моральний ореол, який «збирає» й завершує образ. Як бачимо,
перша домінанта звернена до розуму виборця,
друга демонструє волю організації, політичних діячів, а
третя пов'язана з глибинними шарами народної свідомості і підсвідомості й відображає якості, які високо цінуються і сприймаються «своїми» у даній культурі.
Остання домінанта може виявитися вирішальною для політика. Значні політичні дивіденди приносить харизматичний вигляд політика, який володіє якоюсь особливою привабливістю, таємничістю і здатністю впливати на ірраціональні шари свідомості.
Дослідницький етап. Для формування необхідного іміджу організації й її політичних лідерів доцільно виконати ряд дослідницьких завдань: порівняти програмні документи організації з установками й гаслами інших організацій, визначити програшні положення, формулювання, лексичну виразність, стиль викладу. Важливо враховувати, що ключові положення організації і політичних лідерів, висунуті перед електоратом, — це свого роду товар на політичному ринку ідей, які конкурують між собою. Тому товар повинен бути доступним, виражати інтереси тих соціальних груп, на які організація робить ставку в своїй боротьбі за маси, за голоси виборців.
Не менш важливі й такі дослідницькі завдання, як вивчення ступеня популярності організації, рівня підтримки її населенням (за допомогою соціологічних досліджень, експертних оцінок та інших способів оцінювання суспільної думки), аналіз критичних зауважень і побажань людей на адресу організації та її лідерів, оперативне відображання цих моментів у гаслах і в тактиці поведінки.
Завжди актуальною для організації залишається проблема вивчення стану політичного ринку, політичної і соціально-економічної кон'юнктури, політичних переваг електорату, різних груп населення, без чого неможливо своєчасно коректувати заходи, форми і методи роботи. Імідж не можна розглядати як раз і назавжди даний, у ньому залежно від ситуації можуть формуватися нові грані, адекватні новій ситуації. Але для цього потрібно постійно тримати руку на пульсі політичного життя.
Вироблення плану дій. У плані доцільно відобразити ієрархію соціально-економічних і політичних проблем і завдань з погляду їхньої пріоритетності, актуальності, використання їх у процесі формування іміджу як «далекобійної артилерії». Необхідно розробити технологію ідеологічного (пропагандистсько-агітаційного) підкріплення, «упровадження» гасел, соціально-економічних і політичних пріоритетів, які представляють програму організації, у свідомість виборців, потенційних груп електорату, на активну підтримку яких можна покладатися при проведенні відповідної організаційної і масово-політичної роботи.
План може містити прогноз імовірної поведінки електорату, різних його верств і груп та політичних конкурентів, а також варіанти зміни іміджу і тактики подання його залежно від ситуації, що складатиметься. Доцільно розробити захисні й нейтралізуючі заходи на випадок, якщо в цьому виникне необхідність. План повинен передбачати й заходи для проведення політичного маркетингу, щоб вивчити склад виборців за типовими виборчими округами, їхні переваги й реакції на імідж організації та її лідерів. Тільки на цій підставі можна буде правильно формувати імідж і вносити зміни в його складові під час виборчої кампанії. Очевидно, доцільно передбачити й ряд заходів для вивчення іміджу політичних конкурентів і ступеня їхньої популярності, щоб можна було нейтралізувати в масово-політичній роботі їхні сильні сторони і вигідно для своєї організації обіграти слабкі, тобто політично «по-спекулювати» на цьому.
Склад
групи. Чисельність робочої групи зумовлюється її завданнями, пов'язаними з формуванням і використанням іміджу та з постійним вивченням ступеня його «привабливості» для населення. Це ж зумовлює і якісний склад групи: включення економіста, фахівця з політичних проблем, соціолога, психолога, організатора масово-політичної роботи, фахівця з політичного маркетингу, консультанта з питань ораторської майстерності, політичної реклами, правознавця, спічмайс-тера (який готує тексти виступів чи консультує з цього питання). З урахуванням висловлених міркувань група може нараховувати 10—12 чоловік.
«Паблік рилейшнз». Відносини з публікою, громадськістю найбезпосередніше впливають на формування й дієвість іміджу організації та політичних діячів. Встановити постійний контакт з представниками громадськості та із засобами масової інформації на основі використання широкого інформаційного потоку для створення потрібного іміджу — це в інтересах організації.
Пресу, радіо і телебачення треба використовувати для створення «соціального обличчя» організації, для взаємного порозуміння з-громадськістю й нейтралізації слухів чи перекрученої політичними супротивниками інформації. Не можна недооцінювати значення для створення доброго іміджу й ролі друкованої продукції, наочної агітації (листівок, плакатів, буклетів, фотоблискавок, гасел), публіцистичної літератури, кінороликів і відеокліпів та відеофільмів. Головна до них вимога — помітність оформлення, «кинджальність» тексту, емоційна забарвленість, стислість, незвичність лексики, словесних оборотів (відмова від мовних штампів, зашкарублості мови тощо).