Вступ до етнополітології: науково-навчальний посібник

Автор: | Рік видання: 1999 | Видавець: Київ: Ін-т економіки, упр. та госп. права | Кількість сторінок: 300

Вступ

Загальновідомо, що найефективнішими шляхами розвитку будь-якої науки та навчальної дисципліни є підготовка монографічних робіт, енциклопедичної літератури і особливо підручників, навчальних посібників та науково-методологічних і методичних розробок.

Пропонований науково-навчальний посібник є виданням, яке, на думку його автора, має відігравати, хай частково, ті функції і роль, які виконують зазначені вище типи публікацій. В ньому присутні, звичайно в різній мірі, елементи наукового аналізу, уточнення та вироблення понятійно-категоріального апарату, пошуки теоретико-методологічних засад, спроби виявлення відповідних тенденцій і закономірностей, а також, і це головне, розробка самого лекційного матеріалу.

Все це і визначило архітектоніку даної роботи, її джерельну базу, зміст і форму подачі матеріалу.

Посібник складається з чотирьох частин та 19 розділів, які охоплюють значну частину найважливіших етнополітичних проблем, котрі можуть бути основними темами /причому, розрахованими на кілька годин/ лекційного курсу з етнополітології. Крім того, майже кожен із цих розділів може стати базовим для розробки додаткових спецкурсів, що особливо важливо і доцільно з огляду на актуальність і значимість їх тематики.

При незаперечній важливості всіх 19 розділів посібника, ключовими, на думку автора, є І та III розділи першої частини, присвячені відповідно питанням становлення і розвитку етнополітології та її методологічним засадам; III розділ третьої частини, в якому всебічно аналізуються основні теорії нації; IV та VI розділи четвертої частини, в яких відповідно висвітлюються причини і наслідки політизації етнічності та сутність і характер національного будівництва.

Однією з найважливіших складових джерельної бази посібника стали документи 00Н, ЮНЕСКО та інших міжнародних організацій, покликаних регулювати міжнародні відносини та етнополітичну ситуацію, які зберігаються в Депозитарії 00Н в Україні.

Основу джерельної бази при вивченні, осмисленні й висвітленні проблем, включених у посібник становила теоретична спадщина тих вітчизняних та зарубіжних вчених, праці яких тією чи іншою мірою стосуються етнополітичної проблематики. Це, перш за все, їх публікації в довідковій літературі - енциклопедіях та словниках, колективних та персональних монографіях і брошурах, а також в престижних наукових журналах

Головними критеріями відбору матеріалів були професіоналізм його авторів, актуальність для свого часу і сьогодення самого матеріалу та оригінальність його змісту.

В першу чергу автор звертався до тієї довідкової літератури, моно-
графічних та періодичних видань, які до недавна перебували під "бе строковим домашнім арештом", тобто знаходились в т.зв. "фондах сп щального зберігання".

Нарешті і в нашій державі виконано заповіт Ф.Б кона: "Не можна тримати книги зачиненими начебто у в'язниці, вон повинні переходити з бібліотеки до людської памяті".

З монографічних видань найбільший інтерес і цінність тут стан вили праці попередніх поколінь українських вчених, які так чи інакц торкались етнополітичних проблем. Це, перш за все. роботи О.Бочковсі кого, В.Винниченка, М.Грушевського, С.Дністрянського, М.Драгоманов, М.Костомарова, В.Липинського, М.Лозинсьюго, М.Міхновського, С.Руг ницького, В.Старосольського, С.Томашівського та багатьох інших.

Чимало цікавих ідей з етнополітологічної та близької до неї тематі ки виявлено в роботах сучасних зарубіжних науковців українського пі ходження, зокрема, таких як В.Ісаїв, Б.Кравченко, П.Магочі, В.Маркус О.Мотиль, О.Субтельний, Р.Шпорлюк та ін.
Багато корисного матеріалу міститься в довідковій літературі і монографічних виданнях нового покоління, котрі, попри всі труднощі перешкоди, почали з'являтись в незалежній Україні.

Маються на увазі "Межнациональные отношения. Термины и определения: Словарь справочник"/Киев, 1991/; "Етнонаціональний розвиток України. Терміні визначення, персонали"/Київ, 1993/; "Абетка етнополітолога" Т. 1-2. (Кип 1996); "Мала енциклопедія етнодержавознавства" (Київ, 1996); "Оснс ви етнодержавознавства" (Київ, 1997) тощо.

У значній пригоді стали нові за змістом, характером і спрямував ням роботи таких сучасних українських дослідників етнополітичної аб суміжних з нею сфер суспільного життя, як: В. Андрущенко. Є.Бистриці кий, В.Борисенко, І.Варзар, Б.Гончар, М.Горєлов, Б.Гуменюк, В.ДЄНЕ сов, В.Євінтов, В.Євтух, В.Іванишин, І.Іванченко, В.Ігнатов, Є.Камінсь кий, Ф.Кирилюк, А.Конверський, В.Котигоренко, В.Кремень, І.Крес на, С.Кульчицький, І.Курас, В.Кучер, Ю.Левенець, О.Майборода, О.Ма руховська, О.Мироненко, М.Михальченко, Л.Нагорна, ВНаулко, М.Пан чук, В.Панібудьласка, Б.Парахонський, Г.Перепслиця, А.Пономарьов В.Потульницький, В.Ребкало, Ю.Римаренко, Ф.Рудич, А.Ручка, С.Ря бов, В.Сіренко, В.Скуратівський, В.Смолій, В.Табачковський, В.Танчер Є. Тихонова, В.Ткаченко, П.Толочко, М.Томенко, В.Трощинський. Л.Туг чієнко, І.Усенко, В.Цветков, В.Чехович, О.Шамшур, Ю.Шаповал В.Швед, Ю.Шсмшученко, В.Шинкарук, Л.Шкляр, В.Школьняк та ін.

Немало цікавого матеріалу міститься в роботах з етнополітичнс проблематики вчених т.зв. "близького зарубіжжя", зокрема: Р.Абдулаті пова, С.Арутюнова, Е.Баграмова, Ю.Бромлея, М.Губогло, Л.Г>мшьов2 Л.Дробіжевої, М.Іордана, В.Козлова, Г.Котанджяна, О.Міллера, В.Ми
кайлова, Е.Паїна, Є. Степанова, Т.Таболіної, В.Тішкова, О.Чичановського та ін.

Досить багато оригінальних і корисних праць зазначеної тематики знайдено в наукових виданнях, котрі зберігаються в бібліотеках дослідницьких центрів, університетів та коледжів США, Великобританії, ФРН та інших західних країн. Не має можливості та, мабуть, і потреби докладно розповідати про ці бібліотеки та їх фонди. Але користуючись нагодою, хотілось би відзначити, що робота в таких бібліотеках викликає саме ті почуття, які були так влучно змальовані багатьма мудрими і спостережливими людьми. "Що за насолода перебувати в добрій бібліотеці, - писав Ф.Бекон. - Дивитись на книги - і то вже щастя. Перед вами - бенкет богів, ви усвідомлюєте, що можна взяти в ньому участь і наповнити по вінця свій "келих". А з іншого боку, дослідник, говорячи словами С.Вавілова, опинившись перед "Гималаями" книжок, потрапляє "в становище золотодобувача, якому потрібно відшукати дрібку золота в масі піску".

Говорячи про використану літературу із зарубіжних бібліотек, слід відзначити, перш за все, такі довідкові видання, як: "American Political Dictionary", "Dictionary of Sociology", "Dictionary of Race and Ethnic Relations", "Encyclopedia of Nationalism", "Ethnicity: INTERCOCTA Glossary: Concepts and Terms Used in Ethnicity Research", "Harvard Encyclopedia of American Ethnic Groups" and many others.

Вагому частину джерельної бази пропонованого науково-навчаль-но-го посібника становлять також наукові журнали, в яких, як правило, надзвичайно оперативно друкуються найновіші аналітичні й дискусійні роботи з етнополітичної проблематики.

Варто згадати хоча б деякі з них, зокрема, такі як: "Canadian Ethnic Studies", "Canadian Review of Studies in Nationalism", "Comparative Political Studies", "Ethnic and Racial Studies", "Ethnohistory", "Ethnology", "Ethnicity", "Ethnic Studies Report", "Europa Ethnica", "Europa Ethnicity", "Journal of Contemporary Ethnography", "Journal of Ethnic Studies", "The Nation", "Nationalism Notes", "Nationalities Papers", "Nationality Policy" and many others.

Та найбільше матеріалу взято з монографічних робіт західних вчених, присвячених проблемам теорії й практики етнонаціональної політики. По суті справи, відтворення історії зародження і розвитку західної етнополітологи, ознайомлення зі світовою етнополітичною думкою стало можливим лише завдяки роботі автора даного посібника з працями таких відомих вчених, як: П.Альтер, Б.Андерсон, Дж.Армстронг, А. Ашкеназі, Д.Белл, З.Бжезинський, Дж.Блаут, П.Брасс, П.Ван Ден Берг, К. Гейєс, М.Гехтер, Е.Геллнер, Н.Глейзер, Е.Гобсбаум, Д.Горовиць, М.Гордон, Дж.Де Вос, К.Дойч, Р.Емерсон, С.Енлоє, М.Есман, М.Йнгер,
Г.Каллен, Е.Карр, Г.Каррер Д'Анкос, Е.Кедорі, Дж.Келлас, А.Коббан, Г.Кон, У.Коннор, Д.Мойніген, Г.Моргснтау, Т.Наїрн, М.Новак. Р.Пайпс, О.Паттерсон, Т.Раковська-Гармстоун, Дж.Ротшильд, УСамнер, Г.Сетон-Уотсон, Е.Сміт, Л.Снайдер, Дж.Сорос, С.Стейнберг, А.Тойнбі, Б.Шей-фер, Р.Шермергорн, І.Уоллерстайн, Б.Уорд, Ф.Фукуямата багато інших. Загалом, зібраний і переосмислений матеріал, його зміст і характер, з одного боку, і необхідність забезпечення етнополітичної стабільності, яку можна досягти шляхом проведення справді демократичної, наукову обгрунтованої етнонащональної політики, з іншого, привели автора поіч сібника до двох попередніх висновків.

По-перше, про можливість пої дальшого розвитку етнополітології як академічної дисципліни, а по-другеї про доцільність і нагальну потребу її негайного впровадження в навчальні програми вищої школи у "ранзі" обов'язкової навчальної дисципліни І університетах і вузах гуманітарного профілю, і, як мінімум, обов'язкої вого спецкурсу в технічних учбових закладах.