§2. Визначення етнополітології
Виходячи з усього вищенавєденого, автор визначає нову науку наступним чином: етнополітологія - це наука про місце і роль етнонаціональних спільнот (етносів, націй, етнічних та національних груп) в історії людської цивілізації та політичному житті суспільства, про їх взаємовідносини між собою, а також: з державою та її органів, про закономірності етнополітичних процесів, про рушійні сили етнічних і національних рухів та їх ідеології (етніцизм і націоналізм), про засади й принципи етнонаціональної політики, шляхи імеїподи врегулювання етнополітичних конфліктів та забезпечення епгно-політичної стабільності в окремій дерусаві та в світі в цілому.
Коротко говорячи, етпополітологія - це наука про закономірності взаємодії етнонаціональної та політичної сфер або просто про етнопо-літичну царину людського буття.
Тут потрібно зробити кілька зауважень, уточнень і роз'яснень. Почнемо із назви нової науки і дослідницької концепції. Перш за все, відзначимо, що вона мала б бути дещо ширшою. Адже етнополітологія об'єднує доробок таких етнічних наук як етнологія, націологія, етнодержа-вознавство, етнополітика, політична етнологія, і зрозуміло, такої важливої науки як політологія. Із врахуванням всього цього, нова наука мала б називатись "етнонаціополітологією".
До речі, утворення цієї назви можна зобразити і у вигляді простенької, але досить промовистої формули:
ЕТНОЛОГІЯ + НАЦІОЛОГІЯ + біля 20 ЕТНОНАУКта ЕТНО-НАПРЯМКІВ+ПОЛГГОЛОГІЯ = ЕТНОНАЦІОПОЛІТОЛОГІЯ
Отже, повна назва нової науки, яка вивчає етнополітичну царину людського буття - "етнонаціополітологія". Але для скорочення і зручності вимови автор назвав її "етнополітологія". І хоча при цьому' одна з трьох частин попередньої назви, а саме - "націо", зникає, скорочений варіант назви не втрачає своєї внутрішньої логіки, повноти і коректності.
На наш погляд, етнологія, як наука, ширша за націологію у часі, просторі і кількості об'єктів дослідження. Адже, націологію можна розглядати і як окрему, самостійну науку, і як складову етнології, один з наукових етнонапрямків.
По-перше, етнологія досліджує етноси протягом всього часу їх існування.
По-друге, вона вивчає всі етноси, яких сьогодні, за різними даними, нараховується від 4 до 10 тисяч. Причому у всіх їх формах, зокрема, родах-племенах-народах-націях.
По-третє, етнологія досліджує етнос і всі його "уламки" - етнічні групи - незалежно від країни та/чи регіону їх проживання, тобто як екстериторіальні утворення.
Щодо націології, то вона вивчає лише одну із форм етносу, його вищу форму - націю, яких сьогодні нараховується біля восьмисот. А нація, як ще буде показано, є модерним феноменом, котрий почав зароджуватись десь у XVI ст. До того ж, нація є територіальним утворенням.
Отже, хоча в назві нової науки "етнополітологія" і відсутній термін "нащо , він, тим не менш, мається на увазі.
Говорячи про етнополітологію, слід мати на увазі, що її становлення не відміняє і не замінює інші етнонауки та етнонапрямки. Навпаки, етнополітологія потребує їх подальшого розвитку, бо вона живиться їх доробком, збагачуючи, в свою чергу, їх своїми теоретичними узагальненнями, дослідницькими принципами та термінологічним інструментарієм. При чому для України однаково важливий розвиток всіх етнона-ук і етнонапрямків. Адже тут відбуваються щонайменше кілька різних, вкрай суперечливих і певною мірою протидіючих етнополітичних процесів, зокрема: 1) етнічного ренесансу, політизації етнічності та зростання етніцизму; 2) поширення національної ідеї і піднесення націоналізму; 3) національно-державне будівництво; 4) становлення правового, демократичного суспільства тощо. І етнополітологія зовсім не претендує на монополію у їх вивченні та/чи тлумаченні.
Автор наголошує також, що етнополітологія не домагається якогось пануючого становища серед інших класичних наук. Навпаки, вона зацікавлена у рівноправних партнерських відносинах з історією, філософією, соціологією та іншими науками. У етнополітологи особливі, можна сказати "родинні стосунки" із політологією та всіма її науковими напрямками, зокрема, політичною соціологією, політичною психологією, політичним менеджментом тощо. Адже політологія є одним із "китів" (поряд з етнологією та націологією), на яких тримається етнополітологія. Бо, якщо етнологія і націологія підживлюють етнополітологію знаннями про етнос і націю, то політологія - про політику.
Інтегруючи і синтезуючи ці наробки, етнополітологія продукує, по суті справи, нові, узагальнені знання про одну з найдавніших, найважливіших і найскладніших сфер людського буття - етнополітичну.
Співіснування і співпраця етнополітології, етнічних наук і етнонапрямків, з одного боку; та політології і політичних напрямків, з іншого, -це свідчення і наслідок об'єктивного світового процесу дезінтеграції й інтеграції наук, оптимального поєднання вузькопрофільного та комп-. лексного міждисциплінарного підходів до вивчення людського буття, зокрема, його етнополітичної царини.
Тут хотілося б особливо наголосити на тому, що виникнення і становлення етнополітологи є виключно об'єктивним і природним процесом. Обумовлений він, по-перше, переходом людства до якісно нового етапу свого розвитку - інформаційного суспільства, наслідки якого для етнополітичної царини ми ще до кінця не усвідомлюємо; по-друге, зростаючим процесом фрагментації та інтеграції людства; по-третє, нерозривною єдністю і взаємозалежністю етнонаціональної та політичної сфер людського буття. Отже, етнополітологія здобуває й інтегрує знання про
те, що тисячоліття тому об'єднала її Величність Природа. Тому етнопо-літологію можна ввюісати наукою про політику виживання ісамо-реалізаціїлюдини, етнонаціональних спільнот та людства.
Дійсно, доля відвела етнополітології надзвичайно складну і відповідальну місію. Вона має, по-перше, сама досліджувати етнополітичну сферу в усій її повноті й суперечливості; по-друге, інтегрувати знання, здобуті іншими етнонауками і етнонапрямками та синтезувати їх із науковими здобутками політології та інших наукових політичних напрямків; по-третє, служити новою дослідницькою концепцією: по-четверте, розробляти теоретичні засади, принципи і методи для практичної етнона-ціональної політики.
Отже, етнополітологія - це нова, самостійна, фундаментальна, теоретична, аналітично-синтетична наука і нова дослідницька концепція. Народження і розвиток етнополітології, як на автора, - це своєрідна теоретична революція в суспільствознавстві. І викликана вона тими революційними потрясіннями і епохальними змінами, які відбулись протягом XX ст. і відбуваються сьогодні в житті окремих етнонаціональних спільнот та людства в цілому. До цих потрясінь і змін слід віднести зникнення імперій, обвальне скорочення кількості багатонаціональних держав, вибух націоналізму, багаторазове збільшення кількості національних держав, етнічний ренесанс, політизацію етнічності, піднесення етніцизму, загострення етнополітичних конфліктів тощо.
Етнополітологія - це наука, затребувана самим життям і покликана, нарешті, зайнятись всебічним, ґрунтовним дослідженням однієї з найбільш важливих і суперечливих, але найдовше ігнорованих, найбільш занедбаних і знехтуваних сфер людського буття.
Етнополітологія, як, мабуть, ні одна інша суспільна наука, може допомогти врятуванню людства від самознищення в кривавих етнополітичних конфліктах, етнічних та міждержавних війнах або від нездатності об'єднатись для подолання численних глобальних проблем і загальної катастрофи.