§3. Різноманітність концепцій етнічності
Повертаючись до терміну "етнічність", автор вважає за потрібне підкреслити, що західні вчені давно скаржаться на невизначеність категорії "етнічний" і похідних від нього понять. Підтвердження тому - заява, яку зробив відомий італійський соціолог і економіст Вільфредо Па-
рето ще на початку- XX століття: "Термін "етнічний" є одним з найбільш туманних термінів, відомих соціології. Ми користуємося ним тільки для того, щоб охарактеризувати стан якогось явища, не заглиблюючись у його сутність".26
Сьогодні ті, хто намагається виправити таке становище, як правило, починають із вивчення етимології цього слова. Багато з них відзначають, що слово "етнічний" походить від грецького слова "етнос" (ethnos). що означає "нація" або "раса" і завжди використовувалось для визначення "сторонніх" осіб чи груп (outsiders).27
В новітній західній науковій і довідковій літературі є чимало спроб визначити сутність цього терміну. Згідно всесвітньо відомого і найбільш поширеного "Вебстерівського словника", "етнічне - це: (а) те, що стосується спільних фізичних та духовних рис, які мають члени групи, що є наслідком їх спільної спадковості та культурної традиції; (б) те, що має або походить від расових, лінгвістичних чи культурних зв'язків зі специфічною групою (негритянською, ірландською, італійською або іншими етнічними групами)".28
Інший всесвітньо відомий "Словник американської спадщини англійської мови" дає таке визначення: "етнічне - це: (1) те, що стосується соціальної групи в середині культурної та соціальної системи, яка домагається або має спеціальний статус на підставі складних, часто варіативних рис включно із релігійними, мовними, спадковими або фізичними особливостями; (2) в більш широкому розумінні особливість релігійної, расової, національної або культурної групи".29
Наведені визначення терміну "етнічне" можна вважати найбільш вдалими і прийнятними. Але слід звернути особливу увагу на те, що взявши на озброєння прикметник "етнічне" від грецького іменника "етнос", англійська мова так і не прийняла самого терміну "етнос". Натомість в англійській мові почали вживатись такі іменники, як "етнічність", "етнічна група", "етнічна ідентичність" тощо. Показовим у цьому відношенні може бути тлумачення терміну "етнічність" на сторінках одного із словників Всбстера: "Етнічність. Іменник. Етнічна класифікація або приналежність".30
Є підстави вважати, що справді наукові дослідження феномену етнічності започаткував ще у другій половині XIX століття видатний, але незаслужено призабутий французький історик і філософ Ернест Ренан. Помітний внесок у розробку' концепцій етнічності зробили також відомий представник австромарксизму Отто Бауер та російський філософ Микола Бердяєв. І хоча ці вчені аналізували питання історії виникнення і розвитку націй (національностей), їх основні положення й висновки вповні можуть бути віднесені до концепцій етнічності та етнічної групи.
В новітні часи термін "етнічність" у науковий обіг ввів у 1953 році американський дослідник Девід Рісмен.31 Початок же фундаментальних розробок концепцій етнічності пов"язується з прізвищами двох видатних американських соціологів Нагана Глейзера та Деніеля Мойнігена, зокрема, з появою у 1963 р. їх відомої роботи "Поза плавильним кот-
лом".32
Сьогодні ці концепції є найбільш поширеними у західній науці. При цьому, як слушно зауважує професор Карлтонського університету (Канада) Джон Меньоні, більшість вчених вживає терміни "етнічність", "нація", "етнічна група", "етнічна ідентичність" та інші як синоніми, а відповідні концепції, зокрема, "етнічності" та "етнічної групи" вважає ' концепціями-близнюками".33
Прикладом такого підходу може служити визначення етнічності, яке дає Еліс Кешмор, автор і упорядниця поширеного на Заході "Словника расових і етнічних відносин". Термін "етнічність", зазначає вона, "вживається до народу або нації, а також групи людей, які свідомі свого спільного походження та спільних інтересів. Вони намагаються об'єднатись разом для того, щоб підкреслити свою єдність, або спільну ідентичність як засіб виживання". Однією з особливостей етнічності є те, що вона "може бути бажаною або недоречною".34 Такої ж думки й інший американський дослідник Дж.Уїлсон, який наголошує, що етнічності -це, перрцза все, "групи за інтересами" (interest groups), тобто групи, об'єднані ^пільчними економічними, екологічними, політичними й іншими інтересами і цілями.35
Зрозуміло, що тут йдеться про етнічність у широкому розумінні цього слова, тобто водночас про два хоч і взаємопов'язаних, але різних феномени: 1) саму етнічну спільноту та 2) особливості її існування.
Такий підхід не вдовольняє багатьох західних вчених. Вони намагаються довести необхідність розмежування понять "етнічна група" та "етнічність", розробити окремі відповідні концепції. "Нам треба, - закликав Дж.Меньоні, - розглядати етнічну ідентичність і етнічну групу окремо і таким чином уникати помилки змішування поняття "етнічна група" з існуванням спільного буття, яке її характеризує".36
Всі зазначені вище підходи, на нашу думку, мають рацію, а їх застосування буде сприяти розвиткові науки про етнічну сферу людського буття та вдосконаленню етнонаціональної політики. Заради справедливості відзначимо, що тут західна наука досягла величезних успіхів. Про це свідчать розроблені нею концепції етнічності як у широкому, так і вузькому смислі.37 Про етнічність у широкому розумінні, тобто про етнічні спільноти - мова попереду. Щодо концепцій етнічності у вузькому смислі, то вони заслуговують першочергового і більш
глибокого аналізу, оскільки, по-перше, мають величезне значення, а, по-друге, у колишньому СРСР вважались "вигадками буржуазної та буржуазно-націоналістичної пропаганди".
У редакційній статті першого номеру журналу "Етнічність", який почав виходити у Нью-Йорку з 1974 р. було дано визначення етнічності у вузькому смислі, яке і досі залишається одним з найбільш вдалих за своєю глибиною і точністю. "Термін "етнічність", - наголошував журнал, - стосується поєднання багатьох рис або компонентів, що належать до природи будь-якої етнічної групи. Таким чином, етнічність - це сукупність спільних цінностей, вірувань, норм, смаків, самосвідомості, усвідомлення спорідненості в групі, спільної групової пам 'яті та лояльності, певних структурних взаємовідносин в середині групи та стремліпня до продовження існування".38
Суттєве уточнення у поняття "етнічність" вносить визначення, яке дає американський етносоціолог Вернер Соллорс. На його думку, "етнічність" - це не річ, а процес", процес визначення індивідуальної та/чи групової ідентичності, розуміння етнічної приналежності, що замінює видимі, конкретні спільноти і який може мобілізувати людей.39 Загалом, вважає він, етнічність є не успадкованим від минулого феноменом, а компонентом модернізму, символічною конструкцією, "побудованою на згоді, сучасності та виклику".40
Варте уваги й уточнення маститого американського етнополітолога Ричарда Шермергорна про те, що "етнічність - це не абсолютна характерна особливість, яку має або не має група, а мінлива і надзвичайно чуттєва, вразлива суміш певних рис".41
Отже, в сучасній західній етнології "етнічність" у вузькому її розумінні розглядається як дивовижний феномен, що стосується, перш за все, специфіки самого буття та особливостей будь-якої етнічної спільноти. На думку автора, цей феномен можна вважати і назвати своєрідною "етнічною аурою".
Досить цікаву і загалом вірну точку зору висловив професор політології Рутгерського університету (США) Ірвін Горовиць. Аналізуючи етнічність, він дійшов висновку, що в політичному аспекті етнічність є вимогою більш широкої участі у процесі прийняття рішень та управління як на рівні окремих регіонів (штатів, провінцій, земель тощо), так і всієї держави. В економічній сфері - етнічність виявляє себе головним чином у захисті власних економічних інтересів, зокрема, у домаганнях більшої винагороди за фізичну працю, (якою займаються переважно представники етнічних груп) за рахунок розумової пращ. У сфері культури - етнічність, перш за все, нагадує про себе претензією на право не бути такою як всі, мати можливість формувати, зберігати і розвивати свій власний спосіб життя. Нарешті, в історичному плані повернення до етнічності - це повернення до суспільства первісної ери в американській історії (як і в історії західної цивілізації), до початку дії теорії і практики "плавильного котла", до часів, коли відданість родині, патріархальній шіаді, своім рідним мовам переважали над проблемами кар'єри чи матеріального достатку.42 На нашу думку, такі погляди на етнічність, її роль, значення і прояви у житті суспільства заслуговують на увагу, особливо в молодих незалежних державах, а їх врахування -один із шляхів встановлення та /чи зміцнення етнополітичної стабільності.
Останнім часом частина західних вчених почала розглядати етнічність як специфічний прояв, форму або тип націоналізму, називаючи його етнічним націоналізмом. Схвально ставлячись до нового підходу до етнічності, автор вважає його досить дискусійним.
Особливої уваги, з точки зору етнополітології, заслуговують висновки професора університету Ієшива (Ізраїль) Джошуа Фішмена. На його думку, етнічність існує " у формах етнічного відродження, повернення до свого етнічного коріння, етнічної ідентичності та етнічної лояльності". Вона може розглядатись і бути "потенційним джерелам дестабілізації", але водночас і "джерелом стабілізації та рестабілізації" етнополітичної ситуації в країні та/чи регіоні. Етнічність можна використати як "базу мобілізації" і "свідомо маніпулювати неісргакчсамо, як будь-якою іншою силою, яка об'єднує людей, зокрема економічною, релігійною, ідеологічною та політичною силою".43
Твердження ізраїльського дослідника, як на автора, є досить коректними, але деякі з них потребують уточнення і роз'яснення. Це стосується, перш за все, концепцій етнічного коріння та етнічної ідентичності, які колишньою радянською наукою не розроблялись взагалі.