§4. Етноси, нації і людство
Надзвичайно важливу значимість для проведення демократичної етнонаціональної політики, на погляд автора, має правильне розуміння співвідношення і взаємовідносин етнічних та етносоціальних спільнот і людства, етнічного, національного й вселюдського. Проблеми ці давно, ще з часів Давньої Греції та Риму, хвилювали кращі уми людства. Значно зросло зацікавлення цими проблемами на межі XIX та XX століть, причому не лише серед західних, а й вітчизняних вчених (В.Вернадсь-кий, А.Градовський. М.Грушевський, М.Драгоманов та інші). У другій половині XX ст. після тривалого спаду цей інтерес відроджується знов (Б.Рассел, А.Тойнбі, А.Ейнштейн, лідери Римського клубу та інші). Сьогодні на межі тисячоліть цей інтерес досяг свого апогею, зробившись не тільки найважливішою теоретичною проблемою, а й увійшовши до практики суспільно-політичного життя.181
Але що таке людство? У чому сутність вселюдських цінностей та інтересів? Як вони співвідносяться з етнічними та національними? Відповісти на ці й інші подібні запитання не легко, тим більш, що готових відповідей на них ні в зарубіжній, ні у вітчизняній науковій літературі ще немає.
Нагадаємо, що донедавна під людством розумілась сукупність всіх людей, котрі проживають на Землі, тобто населення планети. При цьому поділене на дві окремі, різні, антагоністичні системи - капіталістичну та соціалістичну, боротьба яких вважалась корінним протиріччям сучасної епохи і двигуном суспільного прогрес}'. Нині, з позицій нового критичного етнополітичного мислення, людство при всій його різноли-кості й роз'єднаності розглядається як взаємозалежна, взаємопов'язана, цілісна спільнота, єдина цивілізація.
Сьогодні людство виступає у чотирьох фортах. 1) людської особи, 2) етносу, 3) нації та 4) людства, яке й єднає всіх мешканців планети в єдину велику об'єктивну цілісність.
Етнос, як вже відзначалось, є природною формою існування, причому такою ж довічною, як саме людство. У етносів подвійна роль: з одного боку, вони розділяють нації і людство на особи (українець, поляк, американець, француз, але й американець українського походження, француз польського походження, українець польського походження тощо), аз іншого боку - об'єднують всіх осіб одного походження (реального або уявного) у етнічні спільноти із загальними і специфічними цінностями й інтересами, що в свою чергу знов розділяє людство. І будувати етнонаціональну політику без врахування цих реалій, особливо після перетворення етносів на суб'єкти історичного процесу та політичних акторів просто неможливо.
У націй теж подвійна роль: з одного боку - вони розколюють етноси і людство на особи (українець, поляк, американець, француз тощо), а ; іншого - об'єднують людей, причому незалежно від їх етнічного походження, соціального статусу та релігійних переконань у етносоціальні політичні спільноти (українська нація, польська, американська, французька та інші), що знов-таки розділяє людство.
Природно, тут можуть виникнути певні протиріччя і суперництво між етносом та нацією, а також між етносом, нацією та людством. Однак ці протиріччя і суперництво можуть бути послаблені й навіть зняті. Об'єктивних перешкод на цьому шляху, мабуть, немає. Етноси та нації, при всій специфіч-ності своєї сутності, місця і ролі у суспільному розвитку, не виключають існування один одного й не заперечують існування єдності людства, як і єдність людства не заперечує існування етносів та націй. Адже еволюція й розвиток етносів, націй і людства- це взаємо-обумовлені та взаємодоповняючі один одного процеси. Як тут не пригадати слова О.Бочковського: "Людство у своїй істоті це. безнастанна творча сума живих народів. Націями воно цвіте".1811 етносами теж, додамо від себе.
Своєрідними "обручами", які стягують у єдине ціле кілька сот націй і кілька тисяч етносів (матеріали про них у закодованому вигляді зберігаються у Регіональному архіві людських відносин у СІЛА), таких різних і неповторних, сьогодні виступають: 1) загроза ядерної війни; 2) спільні економічні, екологічні та інші проблеми; 3) об'єктивні процеси глобалізації й інтеграції; 4) і це головне - вселюдське як невід'ємна риса людства. Будучи об'єктивною реальністю, вселюдське становить складну систему інтересів і цінностей всього людства, а також соціальних зв'язків та механізмів, котрі забезпечують самозбереження, саморегуляцію і роз- ] виток цивілізації як єдиного цілого. Однак, і це варте особливої уваги, вселюдське не заперечує і не відміняє існування етносів та націй з їх спільними і специфічними цінностями й інтересами.
Показово, що саме так розумілась діалектика взаємовідносин етносів, націй і людства наприкінці XIX - початку XX століть. "Ми, - писав В.Солов'йов, - повинні розглядати людство у його цілісності як велике збірне створіння або соціальний організм, живими членами якого є різні нації. З цієї точки зору, очевидно, що жоден народ не може жити в собі, через себе і для себе, але життя кожного народу становить лише певну участь у спільному житті людства'.
Слід звернути особливу увагу нате, що у другій половині XX ст. ця ідея почала зазнавати певних змін. їх суть була викладена у знаменитому маніфесті Рассела-Ейнштейнау формі палкого заклику: "Пам'ятайте про те, що ви належите до роду людського і забудьте про все інше". Відрадно, що перша частина цього заклику' була почута, підтвердження чому - досить успішна хода нового критичного етнополітичного мислення по багатьох країнах і континентах.
Цього, однак, не можна сказати про другу частину заклику. Сучасне людство, на погляд автора, до цього ще не зовсім готове. З одного боку, воно все менше звертає уваги на класові, політичні, ідеологічні, релігійні та деякі інші відмінності, що є величезним досягненням. Але, з іншого боку, забути про етнічні й національні відмінності, етнічні й національні цінності та інтереси йому поки що явно не під силу. Адже надто реальними, вагомими і відчутними вони сьогодні є у суспільно-політичному житті, зокрема, постколо-ніальних та посттоталітарних держав. Та й не відомо ще чи виграло б від цього людство, а от програло б напевно. У цьому зв'язку заслуговують на увагу твердження А.Градовського: "Різноманітність національних особливостей є корінною умовою правильного розвитку загальнолюдської цивілізації... Наука не відкидає поняття загальнолюдської цивілізації, у тому розумінні, що найважливіші результати морального, розумового та економічного життя кожного народу стають надбанням всіх інших. Але філософія історії неспростовними даними доводить, що кожен з цих результатів міг бути досягнутий лише на грунті національної історії, що статуї Фідія і філософія Платона були грецьким творінням, що римське право є продуктом римської історії, конституція Англії є її національним надбанням..."183
Тому сьогодні мова повинна йти не про забуття етнічних і національних цінностей та інтересів, а про правильне розуміння їх сутності, місця і ролі, а головне, про співвідношення між собою та із вселюдськими цінностями й інтересами.